25 вересня 2006 року                                                                                              м.Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2001 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до         ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що відповідачка внаслідок халатного відношення до сантехнічного обладнання в своїй квартирі в кінці березня, на початку квітня та        03 серпня 2001 року затопила її квартиру, яка знаходиться поверхом нижче.

Просила стягнути з відповідачки на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 562,92 гривні та на відшкодування моральної шкоди 1000  гривень.

В липні 2002 року ОСОБА_1 звернулася в суд ще з одним позовом до         ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що 03 травня 2002 року відповідачка черговий раз затопила її квартиру та просила стягнути з відповідачки на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 176 гривень та 850 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2002 року вказані справи об'єднані в одне провадження.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 вересня 2003 року позовні вимоги задоволено частково, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 696 гривень, на відшкодування моральної шкоди 1000 гривень, на відшкодування судових витрат 59,50 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2004 року рішення Івано-Франківського міського суду від 17 вересня 2003 року скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції внаслідок порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2004 року та залишити в силі рішення Івано-Франківського міського суду від 17 вересня 2003 року, посилаючись на неправильне застосування  апеляційним судом норм  процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.