№2-51/2011р.       

                                                               Р І Ш Е Н Н Я

                                                        І м е н е м    У  к р а ї н и

13 квітня   2011 року                                                                                   

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

Головуючого судді:                                         Стахової Н.В.                                        

при секретарі судового засідання:                     Ісауловій Н.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус ОСОБА_3, ОСОБА_4  про визнання договору  дарування удаваним, поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя

                                              В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду  з вищеназваним позовом, мотивуючи його тим, що 25 серпня 2001 року з відповідачем  був зареєстрований  шлюб, за час якого останнім  була придбана квартира АДРЕСА_1. 08.06.2010 року  шлюб між ними був розірваний. Вважає квартиру  спільною сумісною власністю подружжя, на ? частку  якої вона має право, а договір дарування  укладений відповідачем  20.03.2003 року з ОСОБА_5 удаваним, оскільки  насправді між ними  вчинений договір  купівлі-продажу квартири вартістю 300 доларів США. Просить суд  визнати договір дарування  квартири АДРЕСА_1 від 20.03.2003 року удаваним, визнати  та виділити  їй на праві власності   ? частку квартири АДРЕСА_1, та поновити строк позовної давності  про визнання договору дарування удаваним.

У судовому засіданні позивач           ОСОБА_1 підтримала пред’явлений позов, усно суду доповнила, що до серпня 2010 року їй не було відомо  про договір дарування, оскільки  правовстановлюючі документи на квартиру завжди  знаходилися у  відповідача. Просить суд  визнати договір дарування  квартири АДРЕСА_1 від 20.03.2003 року удаваним, визнати  та виділити  їй на праві власності   ? частку квартири АДРЕСА_1, та поновити строк позовної давності  про визнання договору дарування удаваним.

Представник позивача ОСОБА_6  підтримав пред’явлений позов,  просив його задовольнити. Надав пояснення аналогічні вищевикладеним у позові.

Відповідач ОСОБА_2  у судовому засіданні  позов не визнав усно   суду пояснив, що  квартира йому була подарована. Знає, що мати купила квартиру, за яку ціну йому не відомо. Правовстановлюючі документи  на квартиру зберігалися у матері. Позивачка завжди знала, що квартира  йому подарована. У письмових запереченнях відповідач зазначив, що  квартиру йому  подарувала  ОСОБА_5, яку доглядала  його  мати ОСОБА_4 Остання піклувався  про Шаларь, допомагала   їй  матеріально.  Оскільки  у матері на той  час була своя квартира,  приватний нотаріус  порекомендував їй  укласти договір дарування   на нього. Крім того, він не згодний з тим, що позивачка не знала про договір дарування,  оскільки вона зареєстрована   у квартирі  за його згодою. Про  це також свідчить і  підчистка   прізвища  позивачки  у домовій книжці. У заяві  про реєстрацію за місцем проживання обов’язково проставляється  підпис власника квартири, тому  позивачці було відомо  про  договір дарування, бо вона  власноручно заповнювала таку заяву.  ОСОБА_7 неодноразово  у присутності свідків заявляла, що вона знає про існування такого договору.  Просить  відмовити  у задоволенні позову, та застосувати до спірних правовідносин наслідки пропущення строку позовної давності.     

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні  заперечувала проти задоволення позову,  пояснивши, що з Шаларь  був укладений договір дарування. Цей договір був безоплатний. Спочатку, ОСОБА_5  намагалася  продати їй цю квартиру  в рахунок  повернення  позики, але вона відмовилася.    Договір  був оформлений на сина, оскільки це було зручно.  Правовстановлюючі документи  на квартиру  знаходилися  у неї.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася,  суду надала письмову  заяву про слухання справи  за її відсутності.

Судом досліджені наступні докази:

Показання свідка ОСОБА_8, яка у судовому засіданні пояснила, що  є сусідкою  сім’ї Павленко.  Знає, що Шаларь продавала квартиру, оскільки    просила  її знайти  покупців. Про те, що квартиру купили Павленко  вона дізналася від своєї свекрові, якій це сказала Шаларь. Хто саме з Павленко купив квартиру, вона не знає.

Показання свідка ОСОБА_9  яка у судовому засіданні показала, що  вона дружила з Шаларь. Квартиру вона  продала сім’ї  Павленко.     

Показання свідка ОСОБА_10, яка у судовому засіданні показала, що  її бабуся Шаларь  померла  у 2009 році.  Квартиру вона продала  у березні 20003 року за 300 доларів США, я з яких  віддала їй 200 доларів США.

Показання свідка ОСОБА_11 яка у судовому засіданні  показала, що  тривалий час знає сімю Павленко. ОСОБА_4 доглядала Шаларь, тому  договір дарування і був укладений з ОСОБА_2 ОСОБА_7  знала, що власником квартири є  її чоловік, оскільки часто при сварках  стверджувала, що все майно її, крім стін квартири.

Показання свідка ОСОБА_12, яка у судовому засіданні пояснила, що  досить часто бачила ОСОБА_4 разом  з якоюсь жінкою. Ні імені, ні прізвища цієї жінки вона не знає. Зі слів  ОСОБА_4, знає, що квартира була подарована, але вона  оформила її на сина.

Письмові докази:  довідка ЛКП «Паспортна служба» від 27.05.2010 року,  копія свідоцтва про одруження,  копія паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_7, копія технічного паспорту,  копія витягу  про реєстрацію  права власності  на нерухоме майно,  копія договору дарування квартири,  довідка про ідентифікаційний код  та копія паспорту Павленко Є,В.,  копія витягу з домової книги,  копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5,  довідка з відділу  освіти Лисичанської міської ради,  копія паспорту  та ідентифікаційного  коду ОСОБА_4, копія трудової книжки ОСОБА_7,  копія  паспорту ОСОБА_1, довідка ЛКП «БТІ»,  довідка з СГІРФО Лисичанського МВ УМВС України в Луганській області.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, їх представників, третьої особи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази у справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню,з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_5  12.03.2003 року.

ОСОБА_5  померла 31.12.2008 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Сторони перебували у шлюбі  у період з 25.08.2001 року по 08.06.2010 року, що не заперечується ними у судовому засіданні.

У спірній квартирі зареєстровані  ОСОБА_2, ОСОБА_7

З довідки ЛКП «БТІ»від 29.03.2011 року встановлено, що за  ОСОБА_7  право власності на нерухоме майно не зареєстровано.

Відповідно до ст.ст.60, 69, 70,71  України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. За рішенням суду частка майна дужини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним  проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір  аліментів, які вони одержують,  недостатній  для забезпечення їхнього фізичного,  духовного розвитку та лікування.

Відповідно до статті 235 ЦК України  удаваним є правочин, який вчинено  сторонами для приховання  іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин  був вчинений  сторонами  для приховання  іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються  правилами щодо правочин, який сторони насправді вчинили.  

Твердження відповідача  про те, що квартира  була йому подарована, суд не бере до уваги, оскільки вони спростовуються  показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9,  які  підтвердили, що ОСОБА_5 продала квартиру АДРЕСА_1 сім’ї Павленко.

Показаннями свідка ОСОБА_10 також підтверджується той факт, що її бабуся ОСОБА_5 продала квартиру за 300 доларів США.

Крім того,  факт купівлі –продажу  спірної квартири  не заперечував і  сам  відповідач ОСОБА_2  в усних поясненнях суду.  

Суд   критично ставиться  до пояснень  відповідача  та третьої особи  щодо безоплатного  дарунку  у вигляді квартири    ОСОБА_2, оскільки зазначені особи не перебували в  родинних відносинах.

Суд не бере до уваги  показання свідків  ОСОБА_11, ОСОБА_12,  в тій частині, що квартира була подарована  відповідачу, оскільки  вони спростовуються  показаннями свідків  ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що  20.03.2003  року між  дарувальником  та обдарованим насправді   був вчинений договір   купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Спірна  квартира  була придбана ОСОБА_2 під час шлюбу з позивачем, а тому є  спільною сумісною власністю подружжя, на ? частку якої вона має право.  

Оскільки у судовому засіданні відповідачем та третьою особою не підтверджено, що  вказана  квартира  куплена  на їх власні  кошти, тому реєстрація  права власності   на ім’я відповідача не спростовує  презумпції  належності  його  до спільної сумісної  власності подружжя.  

Відповідно до ст.. 257, 261  ЦК України  загальна позовна давність  встановлюється  тривалістю  у три роки. Перебіг позовної давності  починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися  про порушення  свого права або про особа, яка його порушила.

Суд вважає, що у даному випадку позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки  про порушення свого  права вона дізналася  у 2010 році. Правовстановлюючих документів на квартиру   остання не бачила, що не заперечувалося  і відповідачем,  який   пояснив, що вказані документи зберігалися  у ОСОБА_4   Третя особа ОСОБА_4   також надала аналогічні пояснення.

Посилання  представника відповідача на  підчистку прізвища у домовій книзі,   суд не бере до уваги, оскільки вказана  підчистка  не свідчить про обізнаність позивача про договір дарування.

Сварки між подружжям,  зі ствердженням  позивача про «стіни квартири»також    не свідчать про її   обізнаність  щодо  договору  дарування.

Отже,   підстав для  застосування наслідків пропущення строку позовної давності  немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Суд стягує  з відповідача на користь позивача  51  грн.  судового збору, 120 грн.   на оплату витрат, пов’язаних з інформаційно-технічного забезпеченням розгляду справи в суді,  

Разом з тим, оскільки позивачем  при  доповненні позовних вимог  не було сплачено 8 грн. 50 коп. судового збору, за вимогу визнання договору удаваним, суд стягує їх з позивача на користь держави.

На підставі  вищевикладеного,   ст.. ст.. 235, 257, 261 ЦК України,   ст.. 60, 69, 70, 71 СК України керуючись ст.ст. 11, 60,  88, 212-215,  ЦПК  України, суд,-

                                                         В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання договору дарування удаваним, поділ  майна, що є спільною сумісною власністю подружжя  задовольнити.

Визнати  договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений  між ОСОБА_5  і ОСОБА_2   20 березня 2003 року удаваним.

Вважати, що між  ОСОБА_5  і ОСОБА_2  укладений 20 березня  2003 року  договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири  № 1 у будинку № 13 про вулиці Куйбишева у місті Новодружеську.

Стягнути з ОСОБА_1  на користь держави судовий збір  у сумі  8 (вісім) грн.. 50  коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1  судовий збір у сумі 51 (п’ятдесят одну) грн., 120 (сто двадцять) судових витрат, пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в суді.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не  були присутніми  у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: