Справа №2а-320/11/0407

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

04 травня 2011 р.      Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі судді Болоніної М.Б., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В:

29.03.2011р. до суду звернувся  ОСОБА_1 з адміністративним позовом до управління ПФУ в м.Вільногірську про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, де просить:

-          визнати дії відповідача при проведенні перерахунку його пенсії з 11.08.2009р. з урахуванням середнього заробітку по Україні для призначення і перерахунку пенсії за 2007 рік незаконними;

-          зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з 11.08.2009р. у відповідності до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати на одного працюючого в цілому по Україні за 2008рік та сплачувати пенсію  згідно проведеного перерахунку,  а також зобов’язати виплатити різницю збитків між перерахованими та виплаченими сумами пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача, у зв’язку з чим отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням. Маючи 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії, 11.08.2009р. позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою щодо здійснення йому перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати та стаж роботи, надавши при цьому всі необхідні документи. Про порушення своїх прав позивач дізнався у лютому 2011р. і звернувся до відповідача із заявою з проханням здійснити перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», але відповідач своїм листом відмовив йому в здійсненні такого перерахунку. Позивач не погоджується з таким висновком і вважає, що відповідачем порушено його права та чинне законодавство, оскільки цими діями було обмежено його права на пенсійне забезпечення у повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.04.2011р. (ар.с.12) позивачу було поновлено пропущений з поважних причин строк звернення до суду з адміністративним позовом. Справа розглядається відповідно до ст.183-2 КАС України в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та без проведення судового засідання.

27.04.2011р. на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача (ар.с.14) з доданням копії постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011р. у справі №2а-9377/10/0529 (ар.с.15-16), де управління ПФУ просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог, посилаючись на спільний лист Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України від 11.03.2009р. №20/0/18-09/039 та №4096/02-1 та обґрунтовуючи свої заперечення наступним. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», врегулювавши порядок перерахунку пенсій, проте визнання Конституційним Судом України неконституційними, зокрема, цих норм, породжує неузгодженості щодо застосування окремих норм законів. Відсутність на сьогоднішній день усталеної практики застосування норм законодавчих актів, до яких вносились зміни або які визнавались такими, що втратили чинність, нормами, які згодом були визнані неконституційними, обумовлює необхідність їх законодавчого врегулювання Верховною Радою України. Після рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. прийнято постанову Кабінету Міністрів України №530, яка спрямована на недопущення зниження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, зокрема, у 2008 році для перерахунку пенсій використовувався показник середньої заробітної плати у розмірі 1197,91грн. Положення щодо застосування середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії міститься у ч.2 ст.40 Закону, на яку ст.42 Закону не посилається. Крім того, як зазначено вище, згаданий показник застосовується при призначенні пенсії, а не при її перерахунку. Аналіз норм Закону (статей 42-45) свідчить про те, що поняття «призначення»та «перерахунок»пенсії не є тотожними, оскільки умови і порядок  реалізації права на них розмежовуються Законом. За таких умов відсутні правові підстави застосовувати для проведення перерахунку пенсії норму, не призначену для цього.

11.08.2009р. позивач надав заяву про перерахунок пенсії, згідно якої йому управлінням ПФУ було здійснено перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 1197,91 грн. Розмір пенсії позивача станом на 28.02.2011р. складає 1056,16грн. Відповідач вважає, що пенсія обчислена та виплачується згідно вимог чинного законодавства.

Дослідивши та оцінивши в сукупності надані по справі письмові докази, в тому числі пенсійне посвідчення  ОСОБА_1, видане 30.05.2007 р. довічно (ар.с.5),   лист управління ПФУ в м.Вільногірську від 25.02.2011 р. №1203/07-35 про розрахунок пенсії ОСОБА_1Г . (ар.с.6), суд доходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст.11,71 КАС України розгляд і вирішення адміністративних справ здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.86 КАС України суд оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З письмових матеріалів справи судом встановлено, що позивач  ОСОБА_1, 22.05.1955р.н.,  знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком, при цьому він продовжує працювати.

На підставі наданої позивачем заяви від 11.08.2009р. та відповідних документів йому відповідачем було здійснено перерахунок пенсії. Згідно листа управління ПФУ в м.Вільногірську від 25.02.2011р.   перерахунок пенсії позивача проведено із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 грн.). Станом на  28.02.2011р. пенсія позивача складає 1056,16грн. Крім того зазначено, що пенсія позивачу обчислена та виплачується згідно вимог чинного законодавства, тобто фактично відповідач відмовився здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2008рік.

Отже, при здійсненні вказаного перерахунку відповідач керувався ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»із змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно змісту якої передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу загалом в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, котрий визначався згідно ст.40 цього Закону, а також спільним листом Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України від 11.03.2009 р. №20/0/18-09/039 та №4096/02-1.

На думку суду з такими висновками відповідача погодитись не можна з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також старості та в інших випадках передбачених законом.

Згідно ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(в редакції на 01.01.2007р.) у разі, якщо застрахована особа, після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії проводиться не раніше як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»заробітна плата для обчислення пенсії визначається за формулою, де враховується середня заробітна плата працівників зайнятих у галузі економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни до ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими застрахованій особі,  яка продовжувала працювати після призначення пенсії, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсій незалежно від перерв в роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітній плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера, перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначеного в ч.1 ст.40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до ст.ст.40,42 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України» у  разі визнання положень актів такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Спільним листом Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного Фону України від 11.03.2009р. №20/0/18-09/039 та №4096/02-1 вказано, що до законодавчого врегулювання питання показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, перерахунки пенсій у 2009 році відповідно до п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»проводяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 грн.).

Після прийняття Конституційним Судом України вищевказаного рішення почали діяти положення ст.ст.40,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідно до яких, при здійсненні перерахунку пенсії, застосовується показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. Крім того, Закони України мають вищу юридичну силу порівняно з урядовими нормативними актами, тому судом не приймається до уваги спільний лист Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного Фонду України.

Таким чином, суд доходить висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням положень ст.ст.40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, яка враховується для обчислення пенсії, за 2008 рік, починаючи з 01 серпня 2009р. (у відповідності до вимог ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ) по 04 травня 2011р., тобто по день розгляду справи.

Заперечення відповідача проти позову суд вважає необґрунтованими, оскільки Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»однозначно передбачено застосування однієї і тієї ж формули для обчислення пенсії за віком та здійснення її перерахунку.

Підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов’язання відповідача надалі сплачувати позивачу пенсію згідно проведеного перерахунку, а також зобов’язати виплатити різницю збитків між перерахованою та виплаченою сумами пенсії, суд не знаходить.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, у суду немає законних підстав встановлювати обов'язки для будь-яких осіб вчиняти ті чи інші дії у певній формі, обсягах та спосіб.

Крім того, суд не може зобов’язати відповідача до виплати пенсії позивачу у конкретному розмірі, оскільки в даному випадку судом фактично буде самостійно здійснено перерахунок розміру пенсії, що стане підміною функцій управління Пенсійного фонду та є неприпустимим відповідно до чинного законодавства.

На відшкодуванні понесених судових витрат за рахунок Державного бюджету України позивач не наполягав.

Керуючись ст.ст.8,9,18,71,158-162,183-2 КАС України, ст.ст.40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. №1058-IV, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням положень ст.ст.40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату пенсії  ОСОБА_1, виходячи з розрахунку та застосування показників середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, а саме –за 2008рік, відповідно до ст.ст.40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 серпня 2009р. по 04 травня 2011р., з урахуванням фактично отриманих ним сум пенсії.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Копії постанови направити сторонам в порядку ч.7 ст.183-2 КАС України.

СУДДЯ                                                                М.Б.БОЛОНІНА