Справа № 2»а»-1283/2011                                                                                                                                                                                2011 р.                                                                                

                                                             П О С Т А Н О В А                                                                                   

                                                             І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

         26 квітня    2011 р. Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі : головуючого –судді  Корнєєвої І.В.

               при секретарі  Кузьменко В.В.

               за участі  позивача ОСОБА_1

                                представника   відповідача Максимчук С.М.

розглянувши  у  відкритому  судовому засіданні  в залі суду № 12 м.Красноармійську адміністративну  справу  за позовом ОСОБА_1  до Управління  Пенсійного Фонду України  у м.Красноармійську про  визнання дій    противоправними та  зобов’язання  здійснити перерахунок підвищення до пенсії інваліду війни 2-3 групи,

                                                           ВСТАНОВИВ:

             31 січня  2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську   Донецької області  про визнання дій відповідача неправомірними та  зобов’язання  зробити перерахунок та виплату  пенсіі, згідно Закону України   „«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зазначивщи, що він учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, був  інвалідом 3-ї групи з 1998 р. по 05.06.2001 р. , та з 05.06.2001 р. є інвалідом  2 групи  та відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»має право на підвищення до пенсії : інвалідам  війни 2 групи –350 %  мінімальної пенсії за віком , інвалідам 3 групи- 200 % мінімальної пенсії за віком .  17.12.2010 року   позивач  звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату йому пенсії  як інваліду 3 групи в розмірі 200 % мінімальної пенсії  за віком та як інваліду  2 групи  в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком ,  передбаченому законодавством,  за період з 01.01.2000 р. по 31.122.2005 р., але відповідач відмовив йому в задоволенні цієї заяви.  Позивач просить  визнати  дії відповідача Управління пенсійного фонду  України  в м.Красноармійську щодо відмови зробити перерахунок та  пенсії згідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»неправомірними та зобов’язати відповідача зробити перерахунок і виплату пенсію, згідно ст..13  Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»за  період  з 01.11.2000 року  по 08.06.2001 року, як інваліду  війни 3 групи , в розмірі 200 % мінімальної пенсії  за віком  для осіб, що втратили працездатність, та  з 09.06.2001 р. по 31.12.2005 р.  , як інваліду  війни 2 групи   в розмірі 350 %

               Представник відповідача Управління Пенсійного Фонду України  в м. Красноармійську  позовні  вимоги не визнав , зазначивши що незаконним  є  посилання позивача  на ст. 13  Закону України   «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№3552-ХІІ в редакції, що була чинна в період  з 1999 року по 2005 рік, якою було передбачено, що інвалідам війни  3-ї та 2  групи пенсії або щомісячне довічне  грошове утримання  чи державна допомога, що виплачується  замість пенсії, підвищується відповідно на 200% та 350 % мінімальної пенсії  за віком. Позивачем   також пропущено строк позовної давності. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог .

                Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача , з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності ,  суд приходить  до висновку, що позовні вимоги не  підлягають  задоволенню з  наступних  підстав.

                В судовому засіданні  встановлено, що позивачу ОСОБА_1 з 1998 р була встановлена  3-ї група та з 05.06.2001 р.  була встановлена  2 група інвалідності як  особі, що постраждала  внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) (а.с.9-11), в наслідок чого  позивач  має право  на пільги і компенсації встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  для ветеранів  війни - інвалідів  війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.8).

         17 грудня  2010 р. позивач  ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату йому пенсії в розмірі, передбаченому законодавством (а.с.12), але відповідач  відмовив  позивачу. в задоволенні вимог, посилаючись на те,  що пенсія  йому виплачується згідно  діючого  законодавства.     

            З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

             Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України,   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки  громадянина.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції  та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-12.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до інвалідів війни належать військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

            Абзацом другим преамбули Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-4 передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

           Частиною 3 статті 4 Закону України«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-4 передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

            Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

             Розділ 8 Закону   України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

              Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,яка чинна на цей час, передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи - 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

                Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

                Нормами ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначені підстави та умови  призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1.   

                Згідно частини четвертої ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком, приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523(з наступними змінами та доповненнями).

            Згідно ст. 13 п.27 абз.6  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№3552-ХІІ в редакції    від 05.10.2005 року   інвалідам війни  3-ї  групи пенсії або щомісячне довічне  грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується  замість пенсії, підвищується на 30  відсотків  прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили  працездатність.

            Редакція    статті 13 ч. 3  зазначеного  Закону, яка була чинна  з 23.11.1995 року до 05.10.2005 року  передбачала  підвищення пенсії інвалідам війни  3  групи  до  200 % та інвалідам війни  2 групи –350%  мінімальної пенсії  за  віком.  

           Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод –це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація.  Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини –це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

           Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

          Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено 6-ти місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

          До суду  позивач звернувся  з адміністративним позовом 31 січня   2011 року, вимоги позивачем  заявлені  за  період  з 01 листопада   2000 року по грудень 2005 року, тобто за межами терміну  позовної давності,  на застосуванні  якого наполягає   відповідач.

         Позивач  подав клопотання  про поновлення строку на звернення до адміністративного суду , але   доказів  поважності  пропуску  строку   позовної давності  позивач суду не надав.

          На підставі викладеного , суд приходить  до висновку , що в задоволенні  позову  позивачу необхідно  відмовити.             

Керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

           В задоволенні  позовних вимог ОСОБА_1  відмовити .

          Постанова  суду може бути оскаржена сторонами до апеляційного суду.

           Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції , який ухвалив оскаржуване рішення.Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою , яка її подає , до суду апеляційної інстанції.

           Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції  подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

           Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі , обчислюється з моменту отримання  копії постанови.

           Вступна та резолютивна частини постанови   оголошені  26 квітня 2011 р. , повний текст постанови   виготовлений 29 квітня 2011 р.

            Суддя: