Справа №  2-а-783/11

ПОСТАНОВА

Іменем   України

05 травня 2011 року                                                                       м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі: головуючого – судді Гусєвої Н.Д., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни протиправними і зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

04 квітня 2011 року позивачка звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом до відповідача. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(далі Закону) вона має статус дитини війни. Стаття 6 цього Закону передбачає доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. А протягом 2006 –2010 років зазначену доплату до пенсії відповідач їй не сплачував або сплачував у розмірі меншому ніж встановлено Законом. Позивачка звернувся із заявою до відповідача про перерахунок та виплату їй такої допомоги у розмірі, встановленому ст. 6 Закону, але відповідачем у такому перерахунку та виплаті їй було відмовлено. Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивачка просить визнати відмову відповідача в перерахунку та виплати їй щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006 – 2010 роки протиправною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної державної допомоги їй як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 –2010 роки в сумі 6 282,30 грн.

Ухвалою від 07 квітня 2011 року частина позовних вимог позивачки про визнання дій відповідача по ненарахуванню щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни протиправними і зобов’язання вчинити певні дії за період з 01.01.2006 року по 03.10.2010 року залишено без розгляду в зв’язку з її поданням після закінчення строків для звернення до адміністративного суду та провадження у справі відкрито в частині позовних вимог позивачки про визнання дій відповідача по ненарахуванню щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни протиправними і зобов’язання вчинити певні дії за період з 04.10.2010 р., яку направлено відповідачу для надання заперечення по справі або заяви про визнання позову. На виконання вказаної ухвали відповідачем до канцелярії суду заперечення на адміністративний позов не надано.

Адміністративна заява позивачки, в силу ст.183-2 КАС України, підлягає розгляду в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, що беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", від 18 листопада 2004 року №2195-IV (зі змінами та доповненнями), дитина війни –особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ст. 6, ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Дітям війни доплата до пенсії підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

На підставі ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, ст.64 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Найвищою соціальною цінністю є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст.21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не може бути звужений (ст.22).

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-ІУ, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Отже, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195-ІУ.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

В даному випадку слід застосувати і ч. 7 ст. 9 КАС України, яка передбачає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правові відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правові відносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), тому для реалізації визначених конституцією гарантій та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач має здійснити доплату до пенсії позивачкау, виходячи із розрахунку 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Таким чином, позивачка, яка має статус «дитина війни», має право на одержання соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки правові положення, які передбачають виплату соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є чинними, у зв’язку з чим органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.

Згідно п. 3 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261, від 24 жовтня 2007 року (далі Постанова № 1261)  до основних засад Пенсійного Фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Згідно п. 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного Фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством, тому зазначену державну соціальну допомогу повинен нараховувати і виплачувати саме відповідач.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що нарахування та виплата позивачці пенсії повинна була проводитись відповідачем з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тому суд приходить до висновку, що відповідач не здійснював нарахування та виплати позивачці у 2010 році пенсії з підвищенням її на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому позовні вимоги позивачки за період з 04.10.2010 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню і для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки про захист яких вона просить суд, відповідача слід зобов'язати нарахувати та виплатити позивачці доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 04.10.2010 року по день прийняття постанови суду, тобто до 05.05.2011 року з урахуванням виплачених сум.

Згідно ст. ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання її вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Таким чином вимоги позивачкаа про зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної виплати у сумі 6 282,30 грн. задоволенню не підлягають, так як суд, відповідно до зазначених норм права, не може ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6-14, 71, 99, 100, 122, 159-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 04 жовтня 2010 року по день прийняття наявної постанови суду, тобто до 05 травня 2011 року з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної виплати у сумі 6 282,30 грн. – відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.  

Постанова є остаточною, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Суддя

Арцизького районного суду                                                  ОСОБА_2