28 вересня 2006 року                                                                                              м.Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про усунення перешкод в користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1  на рішення  апеляційного суду Житомирської  області від 09 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до        ОСОБА_2 про  відшкодування матеріальної шкоди.

Зазначала, що їй на підставі договору дарування на праві власності належить 18/100 частин будинку АДРЕСА_1. Інша частина будинку належить відповідачу. Між ними склався певний порядок користування будинком. Але відповідач умисно зруйнував належну їй ванну кімнату, в зв'язку з чим їй заподіяно матеріальну шкоду на суму 7110 гривень. 

Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 7110 гривень або зобов'язати його відновити зруйновану ванну кімнату, а також стягнути на  її користь  на відшкодування моральної шкоди 3000 гривень.

В лютому 2004 року ОСОБА_1 свої позовні вимоги вточнила.  Посилаючись на те, що на час набуття нею права власності інша частина будинку належала ОСОБА_3, яка подарувала цю частину будинку ОСОБА_2 19 червня 2003 року, а ванну кімнату ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зруйнували 19 квітня 2003 року, в цей же час пошкодили дах її частини будинку, просила зобов'язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відновити зруйновану ванну кімнату (будівля 1-3) та відремонтувати дах її частини будинку, стягнути з відповідачів на її користь на відшкодування моральної шкоди 3000 гривень.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 23 березня 2004 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди відмовлено. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволено частково, ОСОБА_3 зобов'язано відновити будівлю 1-3 (ванну кімнату) та відремонтувати пошкоджений дах частини будинку АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди стягнуто 1500 гривень.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області  від  09 червня 2004 року  рішення Корольовського  районного суду м.Житомира від 23 березня 2004 року  в частині задоволення позову скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди, в решті частини рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду Житомирської області від 09 червня 2004 року і залишити в силі рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 23 березня 2004 року, яке було помилково скасовано, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області  від   09 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.