22 вересня 2006 року                                                                                              м.Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз” про захист прав споживача, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Херсонської  області від           27 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз” (далі ВАТ “Херсонгаз”) про захист прав споживача.

Зазначала, що є споживачем послуг, які надає відповідач. Вона є пенсіонером і як колишній педагогічний працівник відповідно до ст. 57 Закону України “Про освіту”  має право на  безоплатне опалення житла. Але за 2002 рік відповідач нарахував їй заборгованість за спожитий природній газ у сумі 659,97 гривень, оскільки державою не були профінансовані витрати на відшкодування наданих їй пільг.

Просила визнати дії відповідача щодо нарахування їй заборгованості за 2002 рік у сумі 659,97 гривень неправомірними та списати з її особового рахунку борг у сумі 659,97 гривень.

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 10 грудня  2003 року позов задоволено, ВАТ “Херсонгаз” зобов'язано зробити перерахунок суми вартості спожитого ОСОБА_1 в 2002 році природного газу з урахуванням її права на пільги як педагогічного працівника та внести зміни в її абонентський рахунок. З ВАТ “Херсонгаз” на користь держави стягнуто державне мито в сумі    51 гривня.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 27 травня 2004 року рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 10 грудня 2003 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 в  задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 травня 2004 року та залишити в силі рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 10 грудня 2003 року, посилаючись на неправильне застосування  апеляційним судом норм матеріального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Херсонської  області від 27 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.