№ 0827/2-а-1461/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня  2011 року                                                                                               м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, який діє як адміністративний суд, у складі судді Гончар М.С.

розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому  районі м. Запоріжжя (надалі –УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя) про  визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

04.02.2011 р. позивач звернувся  до суду з  позовом  до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя і просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV від 18.11.2004 (надалі Закон №2195-IV)  за період з 01.01.2006 року  по теперішній час та зобов’язати Управління здійснити перерахунок та виплатити  надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по теперішній час та  здійснювати у  подальшому. Крім того, просив поновити передбачений законом строк звернення до суду за захистом порушеного права, посилаючись на поважність причин його пропуску.  

Ухвалою суду від 10.03.2011 року скорочене провадження у справі відкрито в  частині позовних вимог  позивача в  межах  шестимісячного  строку звернення до суду, в  іншій частині - позов залишено без розгляду (а.с. 13).

Копію ухвали із копію позову та додатків до нього надіслано відповідачу.

Відповідачем до суду надано  письмові заперечення  на  позов (а.с.16), в яких відповідач зазначав, що  УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя є неналежним відповідачем за цим позовом, оскільки позивач ОСОБА_1 не знаходиться на пенсійному обліку у даній установі, був знятий з пенсійного обліку в 2007 році в звязку з переведенням до іншого району, просив замінити неналежного відповідача по справі належним.

Розгляд справи здійснювався суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі ч. 4 ст. 183-2 КАС України.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи,  суд приходить до переконання, що у задовленні позову позивача слід відмовити з наступних підстав.

Встановлено, що позивач з огляду на положення ст.1 Закону №2195-IV підпадає під категорію осіб «діти війни», оскільки є громадянином України та станом на 02 вересня 1945 року йому було менше 18 років (а.с.5).

Згідно матеріалів справи позивачеві у 2007 році пенсія виплачувалася без відповідного підвищення, а з 01.01.2008 року виплачувалася надбавка у розмірі, що не відповідала розміру надбавки, передбаченому ст.6 Закону №2195-IV (а.с.7).

Щодо вимог позивача стосовно виплат за 2010, 2011 роки суд виходить з наступного.

Стаття 6 Закону №2195-IV надає право дітям війни на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію ст.6 Закону №2195-IV було зупинено ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Проте, Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії ст.6 Закону №2195-IV були визнані неконституційними та, відповідно, відновлено дію ст.6 Закону №2195-IV.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»текст ст.6 Закону №2195-IV був викладений в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10рп від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо викладення в новій редакції положень ст.6 №2195-IV, отже, знову відновлено дію попередньої редакції статті.

Згідно ст.95 Конституції України встановлено, що виключно Законом про Державний бюджет визначаються будь які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Зміст ст.6 Закону №2195-IV більше іншими законам не коригувався та її дія на 2009, 2010, 2011 роки законами України не була зупинена.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на яку посилається відповідач, як на підставу для відмови в задоволенні позову, є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу.

Більш того, згідно ст. 3 Закону №2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати позивачеві пенсію з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком як «дитині війни»в майбутньому, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки, необхідною умовою для судового захисту права особи є наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Проте, як вбачається із змісту позовної заяви позивача, він вважає, що перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя.

Разом з тим, згідно письмових заперечень відповідача на  позов позивача (а.с.16), позивач не перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя з 2007 року, був знятий з пенсійного обліку в зв'язку з переведенням до іншого район (якого саме –невідоме).

Позивач у своєму позові не зазначив, не додав до нього, не повідомив  та не надав суду при розгляді цієї справи доказів на підтвердження того, в УПФУ якого саме району, міста та області він перебуває на пенсійному обліку та що останній якимось чином порушує його права на отримання пенсії, як «дитиною війни»з 30% підвищенням.

Встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (копія паспорту позивача з відміткою про реєстрацію а.с.5), тому в силу ст. 19 КАС України позивач мав право звертататись із вищезазначеним позовом до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, який діє як адміністративний суд, тобто за своїм зареєстрованим місцем проживання.

Однак, при вищевикладених обставинах, суд приходить до переконання, що УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя є неналежним відповідачем по цій справі, оскільки предметом оскарження є дії відповідача в  межах  шестимісячного  строку звернення до суду з вищезазначеним позовом  (01.02.2011 року конверт з відміткою поштового відідлення а.с.9) та по час розгляду справи у суді, а позивач не перебував у цей період і не перебуває на час розгляду цієї справи у суді на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя ще з 2007 року, а відповідно, останній не міг порушувати і не порушував  права позивача на отримання  останнім пенсії, як «дитиною війни»з підвищенням 30% щомісяця.

Відповідач УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя у своїх запереченнях просив замінити його належним відповідачем (без конкретної назви) по цій справі.

Однак, згідно із ч. 1 ст. 52 КАС України суд вправі замінити відповідача за клопотанням відповідача зі згоди позивача.

Встановлено, що на адресу суду заяв від позивача про заміну відповідача  УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя будь-якою іншою установою не надходило.

Крім того, суд був позбавлений можливості вирішувати питання про заміну неналежного відповідача належним з тих підстав, що позивач не надав суду взагалі інформації про те, в УПФУ якого саме району, міста та області він перебуває на пенсійному обліку  на час подачі вищезазначеного позову та розгляду цієї справи у суду.

Згідно із ч. 5 ст. 71 КАС України суд не зобов'язаний збирати докази з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги.

Позивач не зазначив та не надав суду належних доказів в обгрунтування свого позову.

В силу ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

При вищевикладених обставинах, суд вважає за необхідне у задоволенні адміністративного позову  ОСОБА_1 до УПФУ в Жовтневому  районі м. Запоріжжя  про  визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії –відмовити у повному обсязі.

При цьому, суд вважає за доцільне роз'яснити позивачеві право у разі порушення його прав звертатись в подальшому до суду з позовом до належного відповідача.

Керуючись ст.ст. 71, 158-163,183-2, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому  районі м. Запоріжжя  про  визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії –відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                       М.С. Гончар