У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Хмельницької області на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 7 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 квітня 2007 року.

         Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 7 лютого 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1року народження,

громадянина України, раніше не судимого,

                                                                  та

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2року народження,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено кожного за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та державних органах строком 3 роки.

         На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

         Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 17 квітня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2. в частині призначеного їм покарання змінено, обом засудженим за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

         Згідно з вироком, ОСОБА_1. і ОСОБА_2. визнано винними у тому, що вони будучи службовими особами і займаючи посади відповідно - завідуючого сектором та оперуповноваженого сектором боротьби з незаконними обігом товарів Кам'янець-Подільського відділу податкової міліції управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Хмельницькій області, діючи за попередньою змовою між собою, повторно, шляхом вимагання одержали від ОСОБА_4. 23 січня хабара у сумі 100 грн., а 4 лютого - в сумі 1000 грн.

         У касаційному поданні заступника прокурора Хмельницької області порушено питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1. і ОСОБА_2. та направлення справи на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону та м'якість призначеного їм покарання. При цьому прокурор вказує на неправильне застосування судами ст.ст. 69 та 75 КК України до додаткового покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про обгрунтованість касаційного подання, пояснення захисника та засудженого, які заперечували проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи цього подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1. і ОСОБА_2. визнано винними та засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України.

Санкцією цього закону передбачено призначення основного покарання від 5 до 10 років позбавлення волі та додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю з конфіскацією майна.

Призначивши засудженим основне покарання в межах санкції закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість їх виправлення без відбування покарання, а тому із застосуванням ст. 75 КК України обгрунтовано звільнив ОСОБА_1. і ОСОБА_2. від призначеного їм основного покарання із встановленням певного іспитового строку.

Призначене засудженим основне покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, що не оспорюється і у касаційному поданні. Також правильно застосовано судом і ст. 75 КК України, оскільки злочин засуджені вчинили вперше, позитивно характеризуються та мають на своєму утриманні малолітніх дітей.

Оскільки при застосуванні ст. 75 КК України можуть бути призначені певні додаткові покарання, суд на підставі ст. 77 КК України призначив обом засудженим додаткове покарання у виді позбавлення їх права обіймати певні посади в правоохоронних та державних органах.

Разом із тим, відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінальних покарань», про реальне виконання вказаного додаткового покарання суд мав зазначити у резолютивній частині вироку, але цього не зробив.

З метою виключення суперечностей при виконанні вироку апеляційний суд із застосуванням ст. 69 КК України правильно звільнив засуджених від призначеного їм додаткового покарання. При цьому апеляційний суд обгрунтовано виходив із кількох обставин, що пом'якшують покарання обох засуджених, які наведені у вироку суду першої інстанції. Тому порушень кримінального закону у цій конкретній справі апеляційним судом не допущено.

Підстав вважати, що застосування ст.ст. 69 та 75 КК України потягло призначення засудженим несправедливого покарання внаслідок м'якості, колегією суддів не встановлено. Належно обгрунтованих доводів з цього приводу не наведено і у касаційному поданні.

За таких обставин доводи касаційного подання про неправильне застосування кримінального закону та м'якість призначеного засудженим покарання колегія суддів вважає безпідставними.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

касаційне подання заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення, а вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 7 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.

С У Д Д І :

Міщенко С.М.                         Вус С.М.                       Кліменко М.Р.