Справа №  22а-3454/11  

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

07 квітня 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду  Хмельницької області

                                        в складі:           головуючого-судді           Ярмолюка О.І.,

               суддів                       Власенка О.В.,

          Юзюка О.М.,           

діючи відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області про спонукання до нарахування недоплаченого підвищення пенсії із апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 1 вересня 2010 року,

встановила:

          В серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області (далі –УПФ) про зобов’язання відповідача до нарахування недоплаченого їй підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV (далі –Закон № 2195-ІV) за 2007-2009 роки. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що вона має статус дитини війни і у 2007-2009 роках УПФ не виплачувало їй це підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 1 вересня 2010 року позов задоволено частково. Цим рішенням визнано незаконними дії УПФ щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні та виплаті підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV. Зобов’язано УПФ провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 цього підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за періоди з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2009 року включно з врахуванням фактично отриманих позивачкою сум. В решті позову відмовлено. Стягнуто з УПФ на користь ОСОБА_2 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

         Суд виходив з того, що протягом вказаних періодів ОСОБА_2 не виплачувалось підвищення пенсії у належному розмірі.    

                 В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. При цьому УПФ зазначило, що підвищення пенсії виплачено позивачці у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах бюджетних асигнувань, а суд безпідставно не взяв до уваги, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі –Закон № 1058-ІV) про мінімальний розмір пенсії за віком не застосовуються при обрахунку підвищення пенсії дітям війни.

          Учасники процесу, які у встановленому законом порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з’явились.

          Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

          Відповідно до ст. 200 ч. 1 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Судом в повній мірі з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та дана їм належна оцінка, а висновки суду відповідають цим обставинам і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

          Встановлено, що ОСОБА_2 є громадянкою України, якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Таким чином, у відповідності до вимог ст. 1 Закону № 2195-ІV вона має статус дитини війни.

          У 2008-2009 роках позивачці щомісячно виплачувалось підвищення пенсії: з 1 січня 2008 року –47 грн., з 1 квітня 2008 року –48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року –48 грн. 20 коп., з 1 жовтня 2008 року –49 грн. 80 коп. В 2007 році вона не одержувала цієї надбавки.

          Дані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

          Частиною 2 статті 8 і частиною 3 статті 22 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Відповідно до ст. 3 ч. 2 і ст. 7 Закону № 2195-ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Згідно зі ст. 6 Закону № 2195-ІV (в редакції на час набрання ним чинності –1 січня 2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195-ІV, а статтею 111 цього Закону було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст. 71 п. 12, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані такими, що не відповідають Конституції України. Ці норми діяли з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року і у відповідності до ст. 152 ч. 2 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Після цього відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV.

          Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону № 2195-ІV і статтю 6 викладено у такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

          Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними і положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які діяли з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, втратили чинність.

          З того часу відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV у попередній редакції, які у 2009 році не змінювались.

          Отже, з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2009 року особи, які набули статусу дитини війни, мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невиплату позивачці підвищення пенсії у належних розмірах за вказані періоди.

          Доводи УПФ щодо нарахування та виплати цього підвищення в межах бюджетних асигнувань є безпідставними.

          Відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону № 2195-ІV, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

          Визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року    № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»розміри підвищення до пенсії дітям війни (п. 8) не можуть бути взяті до уваги, оскільки дана постанова суперечить положенням Закону № 2195-ІV, а, виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме цей Закон.

          Також судом правомірно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV.

          На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону № 1058-ІV і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

          В силу ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

          Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону № 1058-ІV. Положення частини 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

          Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.

          Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

          Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів  

ухвалила:

          Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 1 вересня 2010 року – без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

                    Головуючий: /підпис/                            Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду                                    О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції –Цішковьский В.А.                            Справа № 22а –3454

Доповідач –Ярмолюк О.І.                                                                Категорія 10.3.1