|
У х в а л а ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
28 вересня 2006 року м.Київ
Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 7 березня 2006 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10 травня 2006 року,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що перебувала із відповідачем в шлюбі, вони мають сина ОСОБА_3, дитина має вади розвитку та до чотирирічного віку потребує догляду матері, тому вона не працює і відповідач повинен і може надавати їй матеріальну допомогу. Позивачка просила стягнути на свою користь аліменти у розмірі ¼ частини від доходів ОСОБА_1 щомісячно до досягнення дитиною чотирирічного віку.
Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 7 березня 2006 року позов задоволено частково, постановлено стягнути із відповідача на користь позивачки аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходу щомісячно, починаючи із 24 листопада 2005 року до 14 листопада 2006 року.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 10 травня 2006 року рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів змінено і постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі ¼ частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24 листопада 2005 року до досягнення сином ОСОБА_3, чотирирічного віку, тобто до 14 листопада 2006 року; в решті рішення залишене без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач відповідно до ст. 84 СК України зобов'язаний надавати матеріальну допомогу позивачці, оскільки вона не працює і у зв'язку із вадами розвитку дитини доглядає сина до досягнення чотирирічного віку; апеляційний суд, визначаючи розмір аліментів у ¼ частині доходів ОСОБА_1, виходив із того, що останній виплачував аліменти у такому розмірі на утримання позивачки до досягнення сином трирічного віку, з того часу його матеріальний стан не погіршився, натомість рівень забезпеченості ОСОБА_2 знизився.
Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.
Доводи скарги та зміст оскаржуваних рішень також не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 7 березня 2006 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10 травня 2006 року.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Верховного Суду України Ю.Л.Сенін