УХВАЛА

14 жовтня 2024 року                                                                   Справа №160/26234/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О.,  розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 15.08.2022р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15.08.2022 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи з 08.08.2022;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачеві до пільгового стажу періоди роботи з 02.04.1992 по 26.08.1992, з 04.09.2004 по 02.03.2005 та призначити і виплачувати йому пенсію за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи з 08.08.2022.

Ухвалою суду від 07.10.2024р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123,  ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог ухвали суду від 07.10.2024р. - 08.10.2024р. від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків, в якій остання просить поновити строк на подачу позовної заяви та відкрити провадження у цій справі посилаючись на маючи впевненість у правильності нарахування йому пенсії, позивач до певного моменту не звертався за захистом свого порушеного права, оскільки не знав і не мав причин сумніватися у правильності нарахування йому пенсії; позивач, починаючи з 24.02.2024 перебував під постійними обстрілами ворога та тільки у квітні 2024 року отримав змогу безпечно звернутись до адвоката за консультацією, а відтак адвокат звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в інтересах Позивача лише в травні 2024 року і отримав рішення від 15.08.2022 лише листом від 17.06.2024, тоді як раніше позивач рішення не отримував, у зв`язку з воєнним станом та постійними обстрілами.

Так, з метою відкриття провадження у даній справі та досліджуючи надані позивачем докази на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2024р. разом з поданою заявою про усунення недоліків, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви представника позивача щодо поновлення строків на звернення до суду з даним позовом слід відмовити, а позовну заяву слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.

Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, пропущений строк суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними й допустимими доказами.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочиснтва України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними й допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Поважною може бути визнано причину, яка має об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Так, в заяві про усунення недоліків представник позивача вказує на те, що маючи впевненість у правильності нарахування йому пенсії, позивач до певного моменту не звертався за захистом свого порушеного права, оскільки не знав і не мав причин сумніватися у правильності нарахування йому пенсії.

Проте, вищенаведені викладені представником позивача у заяві підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом слід визнати неповажними, оскільки, в межах цієї справи позивачем оспорюється рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії, а відповідно пенсія нарахована позивачеві не була, як і не була виплачена протягом двох років після звернення із заявою про призначення пенсії, тому посилання представника позивача на те, що позивач не знав і не мав причин сумніватися у правильності нарахування йому пенсії є безпідставними та не підтверджені жодними належними доказами.

Також, у заяві представник позивача вказує на те, що позивач, починаючи з 24.02.2024 перебував під постійними обстрілами ворога та тільки у квітні 2024 року отримав змогу безпечно звернутись до адвоката за консультацією, а відтак адвокат звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в інтересах Позивача лише в травні 2024 року і отримав рішення від 15.08.2022 лише листом від 17.06.2024, тоді як раніше позивач рішення не отримував, у зв`язку з воєнним станом та постійними обстрілами.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22, зазначила, зокрема, що:

- питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку;

- сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

Щодо посилань представника позивача на те, що з 24.02.2024р. позивач перебував під постійними обстрілами ворога та тільки у квітні 2024 року отримав змогу безпечно звернутись до адвоката за консультацією, то такі посилання є безпідставними, оскільки, по-перше, станом на 24.02.2024р. позивачем уже було пропущено строк звернення до суду з даним позовом; по-друге, за призначенням пенсії позивач звернувся до пенсійного органу із відповідною заявою 08.08.2022р., тобто уже після запровадження воєнного стану; по-третє, до звернення із заявою про призначення пенсії позивачеві в липні 2022 року надавалась правова допомога адвокатом Ковалем О.В., про що свідчить зміст доданих до позову документів, та запровадження воєнного стану не було перешкодою для звернення позивача до наведеного адвоката задля отримання юридичної допомоги.

Враховуючи наведене, вищезазначені викладені представником позивача у заяві підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом слід визнати неповажними, оскільки жодних підстав які б перешкоджали позивачу звернутися до суду з цим позовом після відмови йому у призначенні пенсії у заяві не наведено на вимогу ухвали суду та відповідних доказів до неї не додано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невжиття відповідних заходів та зволікання у зверненні до суду з цим позовом у наведені вище періоди не може бути визнано судом поважними причинами, а подання заяв (адвокатських запитів) та отримання на них відповідей не змінює початку перебігу строку його звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Також, відповідний висновок щодо початку перебігу строків звернення до суду з позовом узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022р. у справі №990/115/22.

За викладеного, наведені в заяві про усунення недоліків обставини, як підстави поважності пропуску строку звернення до суду, визнаються судом неповажними згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем адміністративний позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві десятиденного строку для усунення недоліків з дня отримання ухвали про залишення позову без руху.

Вищезазначені недоліки адміністративного позову мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 щодо поновлення строку звернення до суду у справі №160/26234/24 - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 15.08.2022р., зобов`язання вчинити певні дії - залишити  без руху.

Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки уточненого адміністративного позову шляхом  надання  до канцелярії суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити  позивачеві,  що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України,  позовна заява повертається, якщо  позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду  не підлягає оскарженню  окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України  та  набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 С.О. Конєва