ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 рокуСправа №160/14377/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                    Конєвої С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС" про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренка Д.В. від 18.09.2024р. по справі №160/14377/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено.

При цьому, у позові позивач зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи, зокрема, витрати по наданню ТОВ «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС» правничої допомоги по даній справі в розмірі 17 155,20 грн., яка буде складатися з підготовки та подання позовної заяви в електронній формі, подання інших процесуальних документів по справі, в разі їх необхідності (відповіді на відзив, клопотань, пояснень, заперечень) та представництва інтересів по справі (в разі призначення справи до слухання з викликом сторін). Остаточний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження, відповідно до положень п. 7 ст. 139 КАС України, будуть надані суду до прийняття ним постанови по даній справі, або на протязі п`яти днів з дня ухвалення постанови суду.

Зазначене рішення було отримано позивачем через систему "Електронний суд" 18.09.2024р. о 20:31 год., що підтверджується наявною у справі довідкою про доставку електронного листа.

Так, 23.09.2024р. через систему "Електронний суд" представник заявника (Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС") звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить ухвалити додаткове рішення по цій справі, яким стягнути: за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС» вартість судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, в сумі 8 548 грн.; за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС» вартість судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, в сумі 8 548 грн. на підтвердження чого до даної заяви додано, зокрема, скан копії ордеру, акту прийому-передачі послуг з правничої допомоги від 19.09.2024р., акту про нарахування "гонорару успіху" від 19.09.2024р., платіжних інструкцій №216 від 05.04.2024р., №477 від 20.09.2024р.

12.06.2024р. через систему "Електронний суд" від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшли заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких остання просила у задоволені адміністративного позову позивача та стягненні витрат на правничу допомогу відмовити посилаючись на те, що позивачем не доведено, що заявлені до відшкодування витрати є фактичними, а їх розмір обґрунтованим, а до матеріалів судової справи не надано жодного належного та об`єктивного доказу на підтвердження того, що гонорар адвоката є розумним та враховує дійсно витрачений адвокатом час щодо підготовки по даній справі; розмір зазначених витрат на правничу допомогу у даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з урахуванням того, що практика розгляду подібних справ, що сформована Верховним Судом та судами апеляційної інстанції, та типовість предмету спору надає можливість для значного скорочення часу при складанні/поданні позовних заяв з подібних категорій справ (а.с.91-94 том 2).

04.10.2024р. згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду за №659д, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді за його поданням заяви про відставку, ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 24.09.2024р. №2780/0/15-24, на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану вище заяву було передано для розгляду судді Конєвій С.О. 07.10.2024р.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне прийняти дану справу та заяву до свого провадження.

Згідно з п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Таким чином, підставою для ухвалення додаткового рішення за правилами п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України є не вирішення судом питання про судові витрати при прийнятті рішення у справі.

Згідно ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Розглянувши вказану вище заяву, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат частково в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., виходячи з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно до п.4 ч.1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012р. №5076-УІ (далі – Закон №5076) договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076 встановлено, що представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч.1 статті 1 Закону №5076).

За приписами статті 19 Закону №5076 видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п.268).

Чинне адміністративно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, за змістом ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правову допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених вище норм статті 134 КАС України в їх сукупності дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому, розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Відповідно до частини 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами ч.7 ст.139 наведеного Кодексу, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналізуючи вищенаведені норми, можна зробити висновок про те, що КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судом враховується як пов`язаність вчинених дій адвокатом із розглядом даної справи, так і обґрунтованість та розумність визначення їх обсягу і розміру.

Так, зі змісту наданих суду копій акту прийому-передачі послуг з правничої допомоги від 19.09.2024р., акту про нарахування "гонорару успіху" від 19.09.2024р. вбачається, що між ТОВ “КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС” та Адвокатським бюро "Олександра Рисіна" був укладений договір предметом якого є надання послуг з правничої допомоги по підготовці позову про визнання протиправним та скасування рішення № 10210556/35601098 від 21.12.2023 р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 14 від 16.07.2021 р. на суму ПДВ 411 600,00 грн. та зобов`язання ДПС України зареєструвати цю податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також подальше представництво в суді до прийняття рішення по справі №160/14377/24.

Згідно платіжних інструкцій №216 від 05.04.2024р., №477 від 20.09.2024р. позивачем було сплачено вартість послуг з правничої допомоги у загальному розмірі 12096,00 грн.

Також, зі змісту копії вищезазначеного акту прийому-передачі послуг з правничої допомоги від 19.09.2024р. вбачається, що претензій по якості та кількості отриманої правової допомоги Клієнт до Бюро не має.

Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, зміст наданих послуг за вищенаведеним прийому-передачі послуг з правничої допомоги від 19.09.2024р., а також і враховуючи незгоду відповідача - ГУ ДПС у Дніпропетровській області із розміром витрат на професійну правничу допомогу, що викладена у запереченнях щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та фактично є його клопотанням про зменшення цих витрат, суд приходить до висновку, що обсяг і розмір наданих адвокатом послуг в межах даної справи у загальній сумі 17096,00 грн. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, оскільки предмет позову не є складним, з урахуванням наявної сталої правової позиції, зокрема і Верховного Суду, з даного питання, тому розмір гонорару адвоката є завищеним, а відповідно, не є співмірним із предметом позову, виконаних адвокатом послуг, тому такі судові витрати на правову допомогу підлягають зменшенню судом до 2000,00 грн.

Також, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 2000 грн., судом враховується і те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме сума судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн. підлягає відшкодуванню позивачеві солідарно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів - суб`єктів владних повноважень згідно до вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим вищенаведена заява позивача підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката за ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України у загальній сумі 2000 грн. підлягають відшкодуванню позивачеві солідарно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів – суб`єктів владних повноважень, тобто, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України.

Керуючись ст. 134, ч.7 ст. 139, ст.ст. 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти справу №160/14377/24 та заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС" про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №160/14377/24 - до свого провадження.

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС" про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №160/14377/24 – задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС" (50102, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Рудна, будинок 4-4-Д; код ЄДРПОУ 35601098) - понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. 00 коп. (одна тисяча гривень 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8; код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС" (50102, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Рудна, будинок 4-4-Д; код ЄДРПОУ 35601098) - понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. 00 коп. (одна тисяча гривень 00 копійок).

У частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15096,00 грн. – відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Додаткове рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 С.О. Конєва