Справа № 712/78783/21

Провадження № 2др/712/52/24

Додаткове рішення

Іменем України

17 жовтня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого- судді- Пироженко В.Д.

при секретарі – Каплі А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача адвокат Прядка В.М. 30.07.2024 року звернувся до суду з заявою про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу понесені відповідачем в сумі 26 200 гривень

В судове засідання відповідач та представник відповідача адвокат Прядка В.М. не з`явилися. Від адвоката надійшло клопотання про розгляд справи в їх відсутність. Заяву підтримує та просить її задовольнити.

В судове засідання представник позивача адвокат Рижов С.Є. не з`явився. Направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні.

Суд вважає, що клопотання адвоката Рижова С.Є. не підлягає до задоволення.

Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Крім того, справа неодноразово відкладалася розглядом справи також за заявами представника позивача.

ЄСПЛ в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Алементаріа Сандерс С.А.. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх стадіях розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби цього законодавства для прискорення процедури слухання. Правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день, час та місце розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи у відсутність позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

       У відповідності до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення,може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.07.2024 року позов позивача ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без задоволення.

Даним рішенням не вирішувалось питання щодо судових витрат на правничу допомогу сплачених відповідачем.

Представник відповідача у судовому засіданні, до ухвалення рішення у цій справі та до закінчення судових дебатів, заявив про намір подати докази розміру витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання вимог ст.137 ЦПК України предлставником відповідача подано заяву для винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Заявником подано до суду договір про надання правової допомоги від 06.06.2023 року, № 41/23, акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до умов договору від 30.07.2024 року, детальний опис робіт наданих послуг, угоду про вартість послуг від 06.06.2023 року, квитанцію про сплату 26 000 гривень адвокату Прядці В.М. від 30.07.2024 року.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Суд виходить з того, що виконання адвокатом вказаних робіт за договорами про надання правничої допомоги здійснювалось для забезпечення ефективного здійснення процесуальних прав відповідача.

       Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

       Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

       Таким чином, суд вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

       При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

       Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

       У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Проаналізувавши договір про надання правничої допомоги адвокатом Прядкою В.М., акт виконаних робіт поданий адвокатом, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених відповідачем витрат, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, беручи до уваги, що в позові позивачу відмовлено в повному обсязі, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу в сумі 26 200 грн. Клопотання про зменшення судових витрат позивач до суду не направляла.

Враховуючи викладене, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку про задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 137,141, 246, 265, 270, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Доповнити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.07.2024 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Стягнути з ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_1 іпн. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 прож. АДРЕСА_2 ) витрати понесені на правничу допомогу в сумі 26 200 грн.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Позивач: ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_1 іпн. НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 прож. АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено 17.10.2024