РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 рокуСправа №160/16087/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2024р. ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Пенсійного фонду України та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 28.06.2024р., просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по відмові в обчисленні та виплаті пенсії позивачеві з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.04.2024р.

- визнати протиправними дії Пенсійного фонду України по відмові в обчисленні та виплаті пенсії позивачеві з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., яка викладена в листі Пенсійного фонду України від 31.05.2024р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії позивачеві з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., починаючи з 19.01.2024р., та провести виплату коштів без обмежень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.01.2024р. вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії з урахуванням заробітної плати державного службовця, до якої надала довідки Рахункової палати №13/1-9 від 19.01.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за січень місяць 2024 року та №13/1-11 від 19.01.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за грудень 2023 року. В подальшому, позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», проте така пенсія була розрахована без врахування довідки №13/1-11 від 19.01.2024. На звернення позивача від 08.03.2024р., листом від 05.04.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, зокрема про те, що з 19.01.2024р. її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №889, розмір якої обчислено згідно довідки про заробітну плату від 19.01.2024 за №13/1-9, при цьому, провести розрахунок пенсії з урахуванням довідки від 19.01.2024 за №13/1-11 немає підстав, оскільки пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України “Питання оплати праці державних службовців 2024 році” від 29.12.2023 за №1409, яка набрала чинності з 01.01.2024, передбачено, що схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році та Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затверджені постановою Кабінету Міністрів України “Питання оплати праці працівників державних органів” від 18.01.2017р. № 15 не застосовується до державних службовців державних органів, що провели класифікацію посад державної служби. В подальшому, на звернення позивача від 26.04.2024р., листом від 31.05.2024р. Пенсійний фонд України повідомив позивача про те, що з 19.01.2024р. її переведено з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058, на пенсію відповідно до Закону №889, яку обчислено у розмірі 60% заробітної плати, визначеної відповідно до довідки про заробітну плату від 19.01.2024 за №13/1-9, виданої Рахунковою палатою. Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, оскільки вони порушують її конституційне право на отримання пенсії у належному розмірі, а тому позивач звернулася до суду з даним позовом. У відповіді на відзив від 22.08.2024р. позивач посилається на ті ж самі обставини, що і у позові (а.с.86-90).

Ухвалою суду від 03.07.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідачів-1,2, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.60).

25.07.2024р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача-2 (Пенсійного фонду України) на адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 посилаючись на те, що згідно з підпунктом 17 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України №280, Пенсійний фонд України здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Пенсійного фонду України, його територіальних органів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Пенсійного фонду України. Так, до Пенсійного фонду України надійшло звернення позивача від 26.04.2024 (вх. №24725/С-2800-24 від 01.05.2024), в якому порушено питання щодо незгоди з рішенням по відмові в обчисленні та виплаті пенсії з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.04.2024, наведене звернення було розглянуто Пенсійним фондом України, в межах компетенції, в порядку та у строк, встановлені Законом України «Про звернення громадян», та надана відповідь листом від 31.05.2024 № 22189-24725/С-03/8-2800/24, тобто, Пенсійним фондом України не приймалося жодних рішень з питань пенсійного забезпечення позивача, в розумінні припису статті 19 КАС України, які можуть бути оскаржені до суду, а лист Пенсійного фонду України від 31.05.2024 № 22189-24725/С-03/8-2800/24 є відповіддю на звернення позивача, що надана в порядку Закону України “Про звернення громадян”. Згідно з п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.01.2015 за № 41/26486, до функцій управлінь у районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь віднесено призначення (перерахунок) та виплата пенсій, відповідно органом, уповноваженим здійснювати призначення, перерахунок та виплату пенсії позивачу, прийняття рішення щодо переведення на інший вид пенсії тощо є відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України (а.с.69-71).

16.08.2024р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача-1 (Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні адміністративного позову позивача в повному обсязі посилаючись на те, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.12.2023 р. №1409 “Питання оплати праці державних службовців 2024 році” (дата набрання чинності — 01.01.2024), згідно якої змінені умови оплати праці державних службовців та затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів держаних органів у 2024 році та перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад. Пунктом 3 вказаної постанови встановлено, що схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році та положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017р. № 15 “Питання оплати праці працівників державних органів” не застосовується до державних службовців державних органів, що провели класифікацію посад державної служби з 01.01.2024. Станом на теперішній час постановою Кабінетом Міністрів України внесено зміни до Постанови № 622 щодо порядку призначення пенсій державним службовцям з урахуванням зміни умов оплати праці державних службовців визначених постановою від 29.12.2023 р. №1409 “Питання оплати праці державних службовців 2024 році”. Позивач звільнена з посади державної служби 30.11.2023. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823 “Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб” внесено зміни до Порядку №622, зокрема до п.4-2 згідно з яким, для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28.01.2002 № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 217.11.2023 № 661), або які звільнилися до 12 січня 2024 року з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державними службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку, при цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31.12.2023, а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначаються за будь - які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31.12.2023. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823 “Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб” набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2024 року. З огляду на зазначене, для проведення розрахунку пенсії з урахуванням довідки від 19.01.2024 за №13/1-11 немає підстав. Разом з тим, з урахуванням вищенаведеного, пенсії обчислені до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823 “Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб” мають бути переглянуті з урахуванням внесених змін (а.с.76-80).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.10.2024р. було продовжено строк розгляду даної справи до 15.10.2024р. (а.с.93).

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 15.10.2024р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 03.01.2017р. отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією листа відповідача-1 від 05.04.2024р., наявною у справі (а.с.20-21,53-54).

19.01.2024р. ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію за іншим Законом (Законом України «Про державну службу»), до якої надала довідки про заробітну плату (спецпенсії) №13/1-11, №13/1-10, №13/1-9, що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.14,15,47,48).

На підставі наведеної заяви, ОСОБА_1  з  19.01.2024  року  було переведено  на  пенсію за віком по Закону  України  «Про  державну  службу»  №889-VІІІ  з  урахуванням  довідки  про складові заробітної плати державного службовця №13/1-9 від 19.01.2024 (а.с.20-21,24-25,53-54,57-58).

При цьому, така пенсія була розрахована без врахування довідки №13/1-11 від 19.01.2024, що не заперечується учасниками справи.

На звернення позивача від 08.03.2024р., листом від 05.04.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, зокрема про те, що з 19.01.2024р. її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №889, розмір якої обчислено згідно довідки про заробітну плату від 19.01.2024 за №13/1-9, при цьому, провести розрахунок пенсії з урахуванням довідки від 19.01.2024 за №13/1-11 немає підстав, оскільки пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України “Питання оплати праці державних службовців 2024 році” від 29.12.2023 за №1409, яка набрала чинності з 01.01.2024, передбачено, що схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році та Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затверджені постановою Кабінету Міністрів України “Питання оплати праці працівників державних органів” від 18.01.2017р. № 15 не застосовується до державних службовців державних органів, що провели класифікацію посад державної служби (а.с.20-21,53-54).

В подальшому, на звернення позивача від 26.04.2024р., листом від 31.05.2024р. Пенсійний фонд України повідомив позивача про те, що з 19.01.2024р. її переведено з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058, на пенсію відповідно до Закону №889, яку обчислено у розмірі 60% заробітної плати, визначеної відповідно до довідки про заробітну плату від 19.01.2024 за №13/1-9, виданої Рахунковою палатою (а.с.24-25,57-58).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідача-1 по відмові в обчисленні та виплаті пенсії позивачеві з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.04.2024р.; з діями відповідача-2 по відмові в обчисленні та виплаті пенсії позивачеві з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., яка викладена в листі Пенсійного фонду України від 31.05.2024р., у зв`язку з чим позивач просить відновити її права шляхом визнання таких дій відповідачів-1,2 протиправними та зобов`язання відповідача-1 здійснити перерахунок пенсії позивачеві з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., починаючи з 19.01.2024р., та провести виплату коштів без обмежень.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Право на пенсійне забезпечення державних службовців визначено Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (далі - Закон №889), який набув чинності 01.05.2016.

Закону №889 визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Даним законом, зокрема, визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723).

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ст. 37 Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Так, як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1  з  19.01.2024  року  було переведено на  пенсію за віком по Закону  України  «Про  державну  службу»  №889-VІІІ  з  урахуванням  довідки  про складові заробітної плати державного службовця №13/1-9 від 19.01.2024 (а.с.20-21,24-25,53-54,57-58).

Водночас, предметом розгляду у даній справі відповідно є, зокрема, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в обчисленні та виплаті пенсії позивачеві з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.04.2024р.

Порядок призначення пенсій згідно з Законом №889, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону № 3723, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Порядок № 622), редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про перехід на інший вид пенсії та на момент переведення позивача на пенсію за віком згідно Закону №889 (19.01.2024).

Зокрема, пунктом 4 Порядку № 622 передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;

- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Пунктом 5 Порядку № 622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від17.01.2017 № 1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям".

Такими довідками є:

- про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

- про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

- про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Частиною першою ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно із ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин ст. 41 Закону «Про загальнообов`язове державне пенсійне страхування».

Враховуючи вищевикладене, позивачка має право на обчислення пенсії державного службовця у порядку ст. 37 Закону України «Про державну службу» із врахуванням усіх складових її заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Для проведення розрахунку та підтвердження розміру заробітної плати, в порядку п. 5 Порядку № 662 та постанови Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 позивачкою надано, зокрема, довідки Рахункової палати №13/1-9 від 19.01.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за січень місяць 2024 року та №13/1-11 від 19.01.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за грудень 2023 року (а.с.16,17,49,50).

У вказаних довідках зазначено, що на всі види оплати праці, включені в них, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.16,17,49,50).

З аналізу змісту наведених довідок вбачається, що вони складені за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", та містять відображення складових заробітної плати, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому, відповідачем-1 не зазначено підстав та не надано достатніх доказів щодо правомірності відмови в обчисленні та виплаті пенсії позивачеві з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., а також і не наведено жодного аргументу на підтвердження невідповідності поданих довідок вимогам встановленого зразка, зокрема формі, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 та не зазначено, в чому саме полягає така невідповідність.

За таких обставин, з огляду на те, що позивачка зверталася до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" разом з довідками, встановленого зразка, при обчисленні позивачці пенсії за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII пенсійний орган мав врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №13/1-9, №13/1-11 від 19.01.2024.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача-1 щодо відмови в обчисленні та виплаті пенсії позивачеві з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.04.2024р., є протиправними.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд  не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства  України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем-1 не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача-1 щодо відмови в обчисленні та виплаті пенсії позивачеві з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.04.2024р., з урахуванням аналізу норм вищенаведеного законодавства та обставин справи встановлених судом.

Відповідно до ст.19 Конституції України  органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів  владних  повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача-1 щодо відмови в обчисленні та виплаті пенсії позивачеві з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.04.2024р., суд приходить до висновку, що відповідач-1, відмовивши в обчисленні пенсії позивачеві з урахуванням спірної довідки, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено порушення вищенаведеними діями відповідача-1 щодо відмови в обчисленні та виплаті пенсії позивачеві з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.04.2024р., прав та інтересів позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій протиправними, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню з урахуванням повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст.9,245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, слід зобов`язати відповідача-1 здійснити перерахунок пенсії позивачеві з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., починаючи з 19.01.2024р. та з урахуванням виплачених сум, виходячи з того, що судом встановлено протиправність дій відповідача у відмові врахувати наведену довідку для обчислення пенсії позивача, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист  прав  людини і основоположних свобод  передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі “Кечко проти України” зазначив, що якщо чинне правове положення  передбачає  виплату  певних  надбавок, і дотримано всі вимоги,  необхідні для цього, органи державної влади не можуть  свідомо  відмовляти  у  цих  виплатах  доки  відповідні положення є чинними.

Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є саме зобов`язання відповідача-1 здійснити перерахунок пенсії позивачеві з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., починаючи з 19.01.2024р. та з урахуванням виплачених сум.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Пенсійного фонду України по відмові в обчисленні та виплаті пенсії позивачеві з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., яка викладена в листі Пенсійного фонду України від 31.05.2024р., оскільки до функцій Пенсійного фонду України не віднесено призначення (перерахунок) та виплата пенсій, так як останній здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні управління згідно постанови Кабінету Міністрів України №280 від 23.07.2014р. «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України», а відповідно лист Пенсійного фонду України від 31.05.2024р. не може розцінюватися як відмова у перерахунку пенсії позивача.  

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача-1 провести виплату коштів без обмежень, оскільки такі вимоги направлені на захист прав позивача на майбутнє, що не відповідає вимогам ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, так як суд захищає порушені права, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем лише згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №003718118322.1 від 20.06.2024р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 1211 грн. 20 коп., виходячи із розрахунку: 2422,40 грн./2 (а.с.11,28).

Керуючись  ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в обчисленні та виплаті пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.04.2024р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-11 від 19.01.2024р., починаючи з 19.01.2024р. та з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.О. Конєва