Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #1494689785

                                                                                  Справа № 291/1033/24

Провадження №3/291/840/24



ПОСТАНОВА

іменем України


17 жовтня 2024 року селище Ружин



Суддя Ружинського районного суду Житомирської області Гарбарук І.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

за ч. 3 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Із протоколу про адміністративне правопорушення від 03.08.2024 слідує, що ОСОБА_1 03.08.2024 о 18:28 год керував електросамокатом Kugoo Kirin М4 Pro б/н з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), однак від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.3 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

У відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду особи поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису, який долучений до матеріалів справи, і про який зазначено у самому протоколі.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні заперечив, вказав, що не було підстав для його зупинки, та що він не вживав алкогольні напої, зауважив, що електросамокат не є транспортним засобом.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 (працівник поліції, який складав протокол) вказав, що водій виляв по дорозі, у зв`язку з чим був зупинений. Також, вказав, що візуально не міг встановити технічні характеристики транспортного засобу.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , свідка, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив, що винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується фактичними обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписом події правопорушення.

Відповідно доп. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 3 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Санкція ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

В Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським зазначено, що ОСОБА_1 від огляду відмовився на місці зупинки транспортного засобу, проїхати в лікарню відмовляється. Свідки відсутні, оскільки застосовувалась відеофіксація події.

З дослідженого судом долученого до протоколу відеозапису вбачається, що поліцейським здійснено зупинку електросамоката під керуванням ОСОБА_1 , який від запропонованого поліцейським проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, у зв`язку з чим поліцейським складено протокол про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що електросамокат не являється транспортним засобом з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху, транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.

До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).

Відповідно до п. 1.10 Розділу 1 Правил, механічний транспортний засібтранспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи трамваї і тролейбуси, а також трактори і самохідні машини.

Втім, норма статті 130 КУпАП встановлює відповідальність,зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, та не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №278/3362/15-к від 01.03.2018.

Отже, коли електросамокат служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, тому він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

Відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року, який набрав чинності 23.03.2023 року внесено зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якого, транспортним засобом є також низькошвидкісний легкий електричний транспортний засібколісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Пунктом 1.5 ПДР України встановлено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З вище викладеного, слід зробити висновок про електросамокат є транспортним засобом, а особа, яка ним керує є водієм, на підставі чого ОСОБА_1 , як водій керував транспортним засобом і в ситуації, що розглядається був учасником дорожнього руху, який мав дотримуватись вимог ПДР України.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 вказано, що електросамокат має швидкість до 45 км/год.

Постановою Ружинського районного суду Житомирської області від 19.09.2023 у справі №291/1036/23  ОСОБА_1  визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (правопорушення вчинено 04.08.2023) та накладено на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.

Так, постановою Сквирського районного суду Київської області від 30.05.2024 у справі №376/858/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 10 діб з позбавленням права керування транспортним засобом строком на три роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

За результатами розгляду справи суддею встановлено, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, а саме, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.

Суд вважає, що під час складення протоколу інспектором повністю дотримано вимоги ст. 256 КУпАП, такий протокол складено уповноваженою особою, його форма та зміст повністю відповідають чинному законодавству.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей щодо протиправності дій працівників поліції під час складання протоколу, оскарження таких дій та його результатів, порушень норм ст.266 КУпАП судом не встановлено та матеріали справи не містять. Відеозйомка працівниками поліції проводилась відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», за допомогою нагрудного реєстратора, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 № 1452/735.

Досліджений в судовому засіданні відеозапис повністю підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Варто зауважити, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортним засобом строком на три роки.

У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року роз`яснено, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

З аналізу наведених норм та обставин справи слідує, що ОСОБА_1 під час вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, не був водієм в розумінні Правил дорожнього руху України, оскільки не був наділений спеціальним правом керування транспортним засобом, а тому останнього неможливо позбавити такого права.

При обранні міри адміністративного стягнення, враховуючи обставини вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, зважаючи на те, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення, проте на шлях виправлення не став та продовжує вчиняти аналогічні правопорушення, суд приходить до переконання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за санкцією санкції ч.3 ст.130 КУпАП у виді адміністративного арешту на строк п`ятнадцять діб.

Докази на підтвердження того, що транспортний засіб належить на праві приватної власності ОСОБА_1 відсутні, а тому суд не має достатніх підстав для застосування до порушника адміністративного стягнення у виді конфіскації транспортного засобу

На підставі Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору.

 Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб, без конфіскації транспортного засобу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суд Житомирської області.


Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області                                 І.М. Гарбарук




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація