Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

04.03.2011 Справа №2-2247/11

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:          головуючого                    Процько Я.В.,

з участю секретаря          Костиник О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник»про визнання майнового права, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник»про визнання майнового права, посилаючись на те, що 31.12.2005 року між ним та відповідачем укладено договір про участь у пайовому будівництві на криту стоянку для автомобіля №15, проектною загальною площею 17,22 кв2 за адресою: АДРЕСА_1. На виконання умов договору він повністю виконав свої зобов'язання відповідно до умов договору, однак, відповідач безпідставно, не здає будинок в експлуатацію, чим порушує його права. За вказаних обставин, просить визнати за ним майнові права на дану стоянку для автомобіля.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та з мотивів викладених  у позовній заяві просить його задовольнити.

Представник відповідача Приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник»Ткач І.Я. у судовому засіданні пояснила, що майнове право у позивача виникає з моменту сплати коштів, згідно договору на пайове будівництво, позовні вимоги заперечує.

Дослідивши та оцінивши зібрані докази по справі, суд встановив наступні обставини:

31.12.2005 року між ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до п.1.1 умов якого відповідач приймає позивача у пайове будівництво на криту стоянку для автомобіля №15, проектною загальною площею 17,22 кв2 за адресою: АДРЕСА_1. Планове закінчення будівництва та здача об’єкта в експлуатацію: 2009 р.

При складанні даного договору, відповідно до п.2.1, позивач вніс суму 37 691 грн., що становить 100% оплати і є фіксованою до кінця будівництва та підтверджується доданими квитанціями.

У відповідності до пункту 2.2 даного договору відповідач зобов’язувався освоїти внесені кошти в передбачені терміни при відсутності форс-мажорних обставин та забезпечити якість будівельно-монтажних робіт, відповідно до ДБН України.

14.09.2010 року між сторонами був укладений Додаток №1 до Договору від 31.12.2005 року, згідно якого сторони пункт 1.1 Договору від 31.12.2005 року виклали в наступній редакції: «Відповідно до цього договору сторона-1 приймає сторону-2 у пайове будівництво на криту стоянку для автомобіля №15, проектною загальною площею 17,22 кв2 за адресою: АДРЕСА_2».

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В період дії договору відповідачем не було пред’явлено до позивача жодних додаткових вимог про оплату грошових коштів чи про внесення будь-яких змін до вказаного договору. Крім того, відповідачем не подано доказів про закінчення будівництва в запланований строк –2009 рік та виконання таким чином умов договору.  

Таким чином, суд вважає, що зі сторони позивача умови договорів виконано повністю.

Натомість, відповідач, взятих на себе зобов'язань не виконав, у встановлені договором строки, будинок в експлуатацію не здав, чим суттєво порушує, охоронювані законом майнові права позивача.

Відповідно до вимог ст. ст. 509, 525, 526, 629 ЦК України - зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк відповідно до вимог договору, і не допускається одностороння вимога відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору, за винятком випадків, передбачених законом, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до змісту ст. 190 ЦК України та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», майновими правами, які можуть оцінюватись, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права або інтересу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За таких обставин, суд, оцінивши зібрані по справі докази, враховуючи дійсність договору та оплату, яка здійснена відповідно до його умов ОСОБА_1, що не заперечується відповідачем, суд приходить до переконання про те, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення та за ним слід визнати майнові права на незавершену будівництвом криту стоянку для автомобіля №15, проектною загальною площею 17,22 кв2 за адресою: АДРЕСА_2.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 16, 190, 509, 526, 629 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 майнове право на незавершену будівництвом криту стоянку для автомобіля №15, проектною загальною площею 17,22 кв2 за адресою: АДРЕСА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяЯ. В. Процько