|
У х в а л а ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
27 вересня 2006 року м.Київ
Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 25 травня 2006 року,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на ¾ частини будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що зазначений будинок належав його дружині ОСОБА_3, яка померла у 2002 році, однак у період їх перебування у шлюбі за спільні кошти будинок був перебудований, добудований, у зв'язку з чим суттєво збільшилась його вартість. Позивач просив визнати за ним, із урахуванням права на спадщину після смерті дружини, право на ¾ частини будинку.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на 5/8 частин спірного будинку, посилаючись на те, що будівельні роботи проводились ним та батьками спільно, тому йому належить ½ частина будинку, а також 1/8 його частина у порядку спадкування після смерті матері.
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 23 березня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, зустрічний позов задоволено, постановлено визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частини будинку АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 - право власності на 5/8 його частин.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 25 травня 2006 року зазначене рішення скасоване, постановлене нове рішення про часткове задоволення позовів і визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності за кожним на ½ частину спірного будинку.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та постановити нове рішення про задоволення його позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позови, апеляційний суд виходив із того, що будинок належав ОСОБА_3, за нею ж у 1983 році було зареєстровано право власності на прибудовану частину, сторони по справі, які приймали участь у перебудові, її права власності не оспорювали і доказів створення спільної власності на спірний будинок не надали, тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як спадкоємці померлої у 2002 році власниці будинку, фактично прийняли спадщину та мають право на ½ частину будинку у порядку спадкування.
Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.
Доводи скарги та зміст оскаржуваного рішення також не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинку та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 25 травня 2006 року.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Верховного Суду України Ю.Л.Сенін