Справа № 22а-3469/11р
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Власенка О.В.,
Юзюка О.М.,
діючи відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 до управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області про спонукання до виплати підвищення пенсії в установленому законом розмірі та позовами ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 до управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області про стягнення недоплаченого підвищення пенсії із апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2010 року,
встановила:
В червні 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 звернулися до суду з позовами до управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області (далі –УПФ) про зобов’язання відповідача до виплати їм підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV (далі –Закон № 2195-ІV), в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, обчисленої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі –Закон № 1058-ІV), за період з 1 січня 2008 року до 31 грудня 2009 року з врахуванням виплачених сум. ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_23 просили зобов’язати УПФ виплатити їм як дітям війни недоплачену надбавку до пенсії за 2007-2009 роки. ОСОБА_18 визначив розмір невиплаченого підвищення в сумі 2663 грн. 27 коп. і просив зобов’язати УПФ з 31 травня 2010 року призначити йому цю надбавку у визначеному законом розмірі.
Тоді ж ОСОБА_27, ОСОБА_28 звернулися до УПФ з позовами про стягнення з відповідача на їх користь 5094 грн. 50 коп. невиплаченого підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV за період з січня 2006 року до грудня 2009 року включно. Крім того, ОСОБА_27 просила зобов’язати УПФ на майбутнє нараховувати їй це підвищення згідно норм вказаного закону. В свою чергу, ОСОБА_29 і ОСОБА_32 звернулися до суду з позовами до УПФ про стягнення з відповідача на їх користь по 2519 грн. 40 коп. недоплаченої надбавки до пенсії як дітям війни за період з 1 січня 2008 року до 31 грудня 2009 року, а ОСОБА_30 і ОСОБА_31 –по 3962 грн. 10 коп. за період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 209 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі зазначили, що вони мають статус дітей війни і у 2006-2009 роках УПФ не виплачувало їм підвищення пенсії в установленому законом розмірі.
Ці позови об’єднані в одне провадження.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2010 року закрито провадження у справі в частині вимог ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_27, ОСОБА_19 про стягнення недоплаченого підвищення пенсії за 2007 рік на підставі ст. 205 ч. 1 п. 2 ЦПК України.
Рішенням цього ж суду від 16 липня 2010 року позови задоволені частково. Цим рішенням визнано неправомірними дії УПФ щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачам підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV за періоди з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року. Зобов’язано управління нарахувати та виплатити позивачам це підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням положень ст. 28 Закону № 1058-ІV: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_28, ОСОБА_20, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_23 –за періоди з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року; ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_27, ОСОБА_17, ОСОБА_29, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_32, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 –за періоди з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року, - з урахуванням виплачених сум. В решті позову відмовлено. Стягнуто з управління на користь кожного з позивачів по 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Суд виходив з того, що протягом вказаних періодів підвищення пенсії виплачувалось позивачам у неналежному розмірі. Також суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_27 і ОСОБА_18 про нарахування і виплату цього підвищення на майбутнє є безпідставними, оскільки відсутні докази щодо подальшого порушення їх прав.
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позовах посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. При цьому УПФ зазначило, що підвищення пенсії виплачено позивачам у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах бюджетних асигнувань, а суд безпідставно не взяв до уваги, що положення ст. 28 Закону № 1058-ІV про мінімальний розмір пенсії за віком не застосовуються при обрахунку підвищення пенсії дітям війни. Крім того, УПФ вказало, що суд провів розподіл судових витрат з порушенням ст. 88 ЦПК України.
Учасники процесу, які у встановленому законом порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з’явились.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 200 ч. 1 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом в повній мірі з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та дана їм належна оцінка, а висновки суду відповідають цим обставинам і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_27, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_32, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 є громадянами України, яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Таким чином, у відповідності до вимог ст. 1 Закону № 2195-ІV вони мають статус дітей війни.
У 2008-2009 роках позивачам щомісячно виплачувалось підвищення пенсії: з 1 січня 2008 року – 47 грн., з 1 квітня 2008 року –48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року –48 грн. 20 коп., з 1 жовтня 2008 року –49 грн. 80 коп. Крім того, ОСОБА_5 і ОСОБА_19 як інваліди одержували таку доплату в 2007 році: з 1 січня –19 грн., з 1 квітня –20 грн. 30 коп., з 1 жовтня –20 грн. 55 коп. Іншим позивачам у 2007 році та всім відповідачам у 2006 році ця надбавка не виплачувалась.
Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Частиною 2 статті 8 і частиною 3 статті 22 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 3 ч. 2 і ст. 7 Закону № 2195-ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 6 Закону № 2195-ІV (у редакції на час набрання ним чинності –1 січня 2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію вказаної норми.
Однак Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 року № 3367-ІV пункт 17 статті 77 виключено і статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ОСОБА_16 України з питань бюджету.
Після набрання чинності цим Законом (2 квітня 2006 року) стаття 6 Закону № 2195-ІV знову почала діяти.
Протягом 2006 року Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Встановлені законодавством умови підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, внаслідок чого дані соціальні виплати у тому році не проводились обґрунтовано.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195-ІV, а статтею 111 цього Закону було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст. 71 п. 12, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані такими, що не відповідають Конституції України. Ці норми діяли з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року і у відповідності до ст. 152 ч. 2 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Після цього відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону № 2195-ІV і статтю 6 викладено у такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними і положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які діяли з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, втратили чинність.
З того часу відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV у попередній редакції, які у 2009 році не змінювались.
Отже, з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2009 року особи, які набули статусу дитини війни, мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невиплату позивачам підвищення пенсії у належних розмірах за вказані періоди.
Доводи УПФ щодо правомірності своїх дій при нарахуванні та виплаті цього підвищення в межах бюджетних асигнувань є безпідставними.
Відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону № 2195-ІV, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»розміри підвищення до пенсії дітям війни (п. 8) не можуть бути взяті до уваги, оскільки дана постанова суперечить положенням Закону № 2195-ІV, а, виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме цей Закон.
Також судом правомірно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону № 1058-ІV і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
В силу ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону № 1058-ІV. Положення частини 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Розподіл судових витрат проведений судом з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України, в порядку якого розглянуто справу.
Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2010 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції –П’єнта І.В. Справа № 22а-3469
Доповідач –Ярмолюк О.І. Категорія 10.3.1