УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 11/0690/289/11
Категорія ч.3 ст.358, ст. 166
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого................................ Гузовського О.Г.
суддів..............................Ляшука В.В., Слісарчука Я.А.
з участю прокурора...........................Філя С.В.
потерпілої.....................................ОСОБА_5
представника цивільного
відповідача...................................ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора м. Житомира на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2010 року, яким
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, громадянина України, освіта середня - спеціальна, розлученого, має на утриманні неповнолітню доньку, проживаючого в АДРЕСА_1, працюючого електриком фірма «Рада», відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,
- засуджено за ч.3 ст. 358 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п'ятдесяти) грн.
За ст. 166 КК України ОСОБА_8 виправдано у зв'язку з недоведеністю у вчиненні злочину.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено засудженому попередній - підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 1834,60 грн. за проведення судових експертиз.
Речові докази, після набрання вироком законної сили: інвентаризаційну справу № 235 - повернути Житомирському бюро технічної інвентаризації; нотаріальну справу - зберігати в матеріалах кримінальної справи; картки обліку – зберігати в матеріалах кримінальної справи.
Згідно вироку 30 вересня 2008 року ОСОБА_7 в невстановленому слідством місці отримав від невстановлених слідством осіб фіктивну довідку № 1939, видану нібито Тетерівською сільською радою, згідно якої на момент її видачі в АДРЕСА_3 Житомирського району Житомирської області зареєстрований був лише він один.
В подальшому, 03 жовтня 2008 року з метою відчуження вказаного будинку шляхом укладення договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення, подав, разом з іншими необхідними документами, підроблену невстановленими особами довідку приватному нотаріусу Житомирського нотаріального округу ОСОБА_9, який знаходиться в АДРЕСА_2.
Тим самим, він умисно використав завідомо підроблений документ, на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу серії ВКР № 718085 від 03 жовтня 2008 року і в результаті чого будинок незаконно перейшов у власність ОСОБА_10
В апеляції прокурор вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого. На думку прокурора, дії ОСОБА_7. були вірно кваліфіковані за от 166 КК України і його було виправдано судом за вказаною статтею безпідставно і без належного обґрунтування.
Крім цього, судом призначено покарання ОСОБА_7 за ч.3 ст.358 КК України у вигляді штрафу, в той час як він заслуговує на більш суворе покарання за даною статтею, оскільки, як вказано у вироку, свою вину ОСОБА_7. не визнає, злочин вчинив по відношенню до своєї дитини, умисно використав підроблену довідку для того, щоб продати вищевказаний будинок в с.Тетерівка без дозволу органу опіки та піклування та свідомо й умисно вчинив даний злочин, в результаті чого його неповнолітня донька ОСОБА_5 позбавлена права на проживання у вказаному будинку.
Також прокурор вважає, що судом безпідставно залишено без розгляду цивільний позов по даній справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу вищеназваного будинку, оскільки, його обґрунтування пов'язано не лише з пред'явленим обвинуваченням за ст.166 КК України, а також прямо пов'язано з пред'явленим ОСОБА_7 обвинуваченням за ч.3 ст.358 КК України.
Просить вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора підтримавшого апеляцію, представника цивільного відповідача ОСОБА_6 підтримавшу апеляцію в частині цивільного позову, потерпілу ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_7 які заперечують проти апеляції прокурора за виключенням вироку в частині залишення без розгляду цивільного позову, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали кримінальної справи відповідно до вимог ст. 365 КПК України, судова колегія апеляцію залишає без задоволення а вирок суду без зміни з наступних підстав.
Суд всебічно, повно та об’єктивно дослідив обставини справи, як ті що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, і прийшов до обгрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ст. 166 КК України, обгрунтовавши належним чином свої висновки детальним аналізом досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності.
З метою встановлення істини по справі, судом були допитані в якості свідків особи, на яких було посилання в обвинувальному висновку, досліджені письмові докази.
Обґрунтовуючи прийняте рішення у вироку, суд послався на показання неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 про те, що в 2002 році, ще до розлучення батьків, батько забрав її проживати в нову родину в м. Житомир та при цьому перевів навчатися до Житомирської ЗОШ № 26, оскільки будинок в с. Тетерівка взагалі був непридатним до проживання. Відсутні були світло та опалювання. Крім того, в цей час її матір виїхала до Російської Федерації, де уклала новий шлюб і забирати її до себе не планувала. До 2008 року вона проживала разом з батьком, але потім перейшла проживати до бабусі, матері батька, де проживає і до цього часу. Всі питання пов'язані з її вихованням, матеріальним забезпеченням виконувалися і виконуються батьком. Крім того зазначила, що вона знала про те, що батько планує продати будинок для того, щоб купити для неї квартиру. Але купити квартиру батько не зміг, оскільки покупці з ним до цього часу не розрахувалися.
Ту обставину, що АДРЕСА_3 Житомирського району та області не придатний був для проживання, підтвердили в судовому засіданні й допитані цивільний відповідач ОСОБА_10 та свідки - працівники Тетерівської сільської ради.
Згідно акту комісії Тетерівської сільської ради від 10 листопада 2008 року встановлено, що АДРЕСА_3 Житомирського району знаходиться в занедбаному стані: вікна вибиті, відсутні двері, будинок потребує капітального ремонту
(т.1 а.с.21).
З огляду на наведене, погодитись з висновками обвинувачення про те, що внаслідок продажу будинку, неповнолітній спричинено тяжкі наслідки неможливо, оскільки ОСОБА_7 належним чином виконував покладені на нього обов'язки по догляду за своєю неповнолітньою донькою, забезпечивши останню належними умовами для проживання.
Об'єктивна сторона злочину передбаченого ст. 166 КК України проявляється у формі злісного невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною. Обставинами, які вказують на злісний характер такого невиконання, можуть, зокрема, бути його тривалість, системність, багаторазовість, а також неодноразові звернення представників влади, освітніх, медичних та інших закладів, органів опіки та піклування, громадян з приводу неналежного виконання зазначених вище обов'язків.
В діях ОСОБА_7 слідством не наведено жодної із ознак об'єктивної сторони злочину передбаченого ст.166 КК України. Більш того, злісне невиконання вказаних у ст. 166 КК України обов'язків утворює склад цього злочину лише у разі, коли воно потягло тяжкі наслідки. Тяжкі наслідки - ознака оціночна, яка потребує свого визначення у кожному конкретному випадку. Такими наслідками можуть визнаватися смерть, каліцтво дитини чи особи, стосовно якої встановлено опіку чи піклування, захворювання на небезпечну хворобу, вчинення ними суспільне небезпечних діянь, які призвели до смерті інших осіб, заподіяння істотної шкоди їх здоров'ю або потягли за собою великі матеріальні збитки тощо. При цьому обов'язковою умовою кримінальної відповідальності батьків, опікунів чи піклувальників є те, що зазначені наслідки перебувають у причинному зв'язку із їх діянням.
За таких обставин, суд виправдав ОСОБА_7за ст. 166 КК України вірно, оскільки основним безпосереднім об'єктом злочину передбаченого ст. 166 КК України є всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток дитини, а також встановлений порядок догляду за такими особами. Додатковим факультативним його об'єктом можуть виступати здоров'я, життя, інші блага.
Що стосується доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч.3 ст.358 КК України, то вирок в цій частині ніким не оспорюється та не викликає сумнівів у судової колегії.
При призначенні покарання ОСОБА_7, судом першої інстанції врахований ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно з ч.2 ст. 11 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, та дані про особу підсудного, зазначивши у вироку, що обставин, які б пом'якшували чи обтяжували його покарання не встановлено.
При цьому суд врахував, що ОСОБА_7 характеризується виключно позитивно, має постійне місце проживання та роботи, на його утриманні перебуває неповнолітня донька, матір якої 27 вересня 2010 року померла.
З врахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства, а тому обрав йому покарання в межах санкції ч.3 ст.358 КК України у вигляді штрафу.
Судова колегія вважає. що таке покарання в повній мірі відповідає вимогам ст.65 КК України, є достатнім для виправлення засудженого, а також для запобігання вчиненню ним інших злочинів.
Що стосується цивільного позову, то в цій частині рішення суду вірне, апеляція прокурора не обґрунтована та суперечить вимогам ст.28 КПК України, яка регулює порядок пред'явлення цивільного позову у кримінальній справі та зазначає які позови можуть бути пред'явлені під час розгляду кримінальної справи. .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, судова колегія,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора м. Житомира залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2010 року щодо ОСОБА_8 – без зміни.
Судді: