№ 2-а- 1450

2011 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29 березня 2011 року                                                                                        Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

                                                                                                              в складі головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі –Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління державної автомобільної інспекції головного управління міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області про визнання дій та постанови протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 26 січня 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача управління державної автомобільної інспекції головного управління міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області про визнання дій та постанови протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення. Позивач в своєму позові посилався на те, що 27 грудня 2010 року інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 і ч. 1 ст. 126 КУпАПП (неправомірний рух ліворуч та керування автомобілем без договору обов’язкового страхування власників транспортного засобу) і накладено штраф в розмірі 850 грн. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки факт порушення оснований на припущенні, що є порушенням закону, працівник ДАІ не з’ясував правильно всі обставини події, він не рухався в зоні заборонюючого знаку чи не надав переваги в русі пішоходам, проїхав без зупинки або зупинився в непередбаченому для цього місці чи перевищив швидкість і інш., правил дорожнього руху не порушував, протокол про адміністративне правопорушення складався з порушенням, йому завдана шкода. Вважає дії, вчинені вказаним інспектором ДПС БДПС ВДАІ протиправними і незаконними та просив визнати дії інспектора та постанову незаконними та скасувати вказану постанову і закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Позов не визнав і просив розглянути справу за його відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача згідно ст. 128 КАС України.

З’ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали даної адміністративної справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позов не обгрунтованим і не підлягаючим задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. З КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У судовому засіданні встановлено, що 27 грудня 2010 року о 20 годині 00 хвилин водій ОСОБА_1 на автомобілі «Шкода», державний номер НОМЕР_1, порушив вимогу дорожнього знаку 4.2 «Рух праворуч»та здійснив рух ліворуч (куди рух не передбачено) та здійснював керування автомобілем без договору обов’язкового страхування власників транспортного засобу, це було зафіксовано як порушення Правил дорожнього руху України, про що відразу складено протокол і винесено відповідну постанову та на підставі ч. 1 ст. 122 і ч. 1 ст. 126 КУпАПП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності в вигляді штрафу в сумі 850 грн..

Судом встановлено, що 27 грудня 2010 року у відношенні ОСОБА_1 складено протокол АЕ 1 № 278468 про адміністративне правопорушення і винесено постанову серії АЕ 1 № 107311 по справі про адміністративне правопорушення, якою накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.. Вказана постанова складено у відповідності до норм КУпАПП та відразу вручена позивачу з протоколом про адміністративне правопорушення.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення –у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи  міськрайонний суд,  у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими  законом.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення  може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 6 ст. 71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Судом встановлено, що позивачем по даній справі не пропущено строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення (позов направлено до суду поштою), тому і не поставлене питання про поновлення процесуального строку для оскарження.

Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАПП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАПП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановлюється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 255 КУпАПП уповноважені на ті посадові особи органів внутрішніх справ мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ст. ст. 122, 126 КУпАПП. Інспектор ДПС в межах своєї компетенції виніс постанову серія АЕ 1 № 107311 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 і ч. ст. 126 КУпАПП, порушень не допущено, шкоди позивачу не завдано, водій ОСОБА_1 дійсно 27 грудня 2010 року о 20 годині 00 хвилин на автомобілі «Шкода», державний номер НОМЕР_1, порушив вимогу дорожнього знаку 4.2 «Рух праворуч»та здійснив рух ліворуч (куди рух не передбачено) та здійснював керування автомобілем без договору обов’язкового страхування власників транспортного засобу, це було зафіксовано як порушення Правил дорожнього руху України, про що відразу складено протокол і винесено відповідну постанову та на підставі ч. 1 ст. 122 і ч. 1 ст. 126 КУпАПП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності в вигляді штрафу в сумі 85 грн.. Дотримання одних пунктів Правил дорожнього руху України не повинно супроводжуватися порушенням інших: можлива зміна напрямку руху, зупинка, інший маршрут та інш. і це не повинно порушувати встановлені правила руху взагалі і дорожнього руху зокрема.

При таких обставинах суд вважає, що дії, вчинені інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід визнати правомірними, а постанову серії АЕ 1 № 107311 від 27 грудня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 1 ст. 122 і ч. 1 ст. 126 КУпАП слід вважати як винесену доказово, вона основана не на припущеннях і не порушує прав позивача.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на своїх позовних вимогах, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджуються, порушення прав позивача допущені не були, самі ж твердження позивача є бездоказовими і базуються на припущеннях.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 94 КАС України судові витрати повинні бути віднесені за рахунок Державного бюджету України.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 255, 288, 289 КУпАП, ст. ст. 70, 71, 158-163, 167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до управління державної автомобільної інспекції головного управління міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області про визнання дій та постанови протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення  відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.

          Відповідно до ч. 2 ст. 171-2 КАС України постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

                                     Суддя -