Справа № 1-34/11                                                                      Головуючий в 1 інстанції Каліновська В.С.

Провадження: № 11/0390/236/11

Категорія: ст.ст.185ч.2, 186ч.2, 190ч.2 КК України                              Доповідач в апеляційній інстанції Матат О.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 року                                                                              м. Луцьк

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

Головуючого-судді Матата О.В.,

суддів Хлапук Л.І., Міліщука С.Л.,

з участю прокурора Смолюка Б.С.,

захисника-адвоката ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 03 лютого 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

          Зазначеним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Луцька, гр. України, без постійного місця проживання, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, судимий Луцьким міським судом:

- 28 жовтня 1987 року за ст.141 ч.2 КК України (в ред. 1960р.) на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 25 листопада 1991 року за ст.ст.102, 81 ч.3, 89 ч.1, 140 ч.2, 140 ч.3, 42 КК України(в ред. 1960 р.) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; звільненого 18 червня 1994 року після відбуття покарання;

- 28 грудня 1994 року за ст.140 ч.3 КК України (в ред. 1960 р.) на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; ухвалою Волинського обласного суду від 27.01.1995 р. вирок суду змінено, визнано вважати засудженим за ст.ст. 140 ч.2, 140 ч.3, 42 КК України ( в ред. 1960 р.) на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; звільненого 16 березня 1999 року після відбуття покарання;

- 26 серпня 1999 року за ст.141 ч.2 КК України (в ред.. 1960 р.) на 2 роки позбавлення волі; звільненого 28 квітня 2001 року після відбуття покарання;

- 06 лютого 2003 року за ст.ст.196-1 ч.2, 222 ч.1, 185 ч.3, 190 ч.1, 70 КК України на 4 роки позбавлення волі; звільненого 29 грудня 2005 року після відбуття покарання;

- 09 серпня 2006 року за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.2, 70 ч.1 КК України на 4 роки позбавлення волі, - засуджений:

- за ч.2 ст.185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ст.186 ч.2 КК України на 4 (чотири)роки позбавлення волі;

- за ст.190 ч.2 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України ОСОБА_3 за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно до відбування призначено 5 ( п’ять) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 постановлено обчислювати з 03 лютого 2011 року, зарахувавши в зазначений термін період його затримання і перебування під вартою з 13 червня 2010 року по 03 лютого 2011 року.

Запобіжний захід щодо нього залишено попередній –тримання під вартою.

          Вироком вирішено долю судових витрат та речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_3 засуджений за те, що 04 травня 2010 року, приблизно в 23 год., повторно, переслідуючи корисливу зацікавленість, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в АДРЕСА_1, скориставшись тим, що гр. ОСОБА_4 спала, з кишені її спортивних штанів таємно викрав гроші в сумі 700 грн., чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду.

Крім того, він же, 01 червня 2010 року, повторно, переслідуючи корисливу зацікавленість, знаходячись в АДРЕСА_2, шляхом обману, що виразилось в повідомленні неправдивої інформації щодо тимчасового користування мобільним телефоном та використовуючи дружні з гр. ОСОБА_5 взаємовідносини та близькі стосунки, заволодів належним останній мобільним телефоном «Нокіа 6267», вартістю 300 грн., з карткою пам’яті, вартістю 100 грн., чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 400 грн.

Крім того, він же, 12 червня 2010 року, приблизно в 16 год., повторно, переслідуючи корисливу зацікавленість, знаходячись в АДРЕСА_2, з кухонного столу відкрито викрав мобільний телефон «Нокіа 2760», вартістю 1000 грн. з сім-карткою оператора МТС, вартістю 5 грн., який незважаючи на вимогу гр. ОСОБА_6 та з метою утримання викраденого майна, погрожуючи застосуванням до останньої фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров’я та виразилось в утриманні її ззаду рукою за плечі, залякуючи її таким чином, не повернув даний телефон, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1009 грн.

Адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок суду щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Обґрунтовує тим, що в судовому засіданні не здобуто доказів того, що саме ОСОБА_3 вичиняв злочини за які його засуджено. Також вважає, що суд призначив ОСОБА_3 надто суворе покарання, обираючи міру покарання не врахував, що останній позитивно характеризується, його тяжкий стан здоров’я.

          Засуджений ОСОБА_3 у своїй апеляції просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що в судовому засіданні не здобуто доказів його вини, а ті покази, що він давав на досудовому слідстві, не відповідають дійсності, оскільки все це він казав, щоб допомогти працівникам міліції.

          Помічником прокурора міста Луцька, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції подано заперечення на апеляції засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2 В своїх запереченнях помічник прокурора, вважає, що подані апеляції є безпідставними і спростовуються доказами зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні, просить апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 02.02.2011 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

          Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, прокурора, який апеляції просив залишити без задоволення, засудженого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, які підтримали подані ними апеляції та просили їх задовольнити, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення їх без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 03 лютого 2011 року щодо ОСОБА_3 –без зміни.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_3 злочинів при обставинах, викладених у вироку, ґрунтується на доказах, досліджених судом у судовому засіданні, яким суд дав правильну юридичну оцінку і вірно кваліфікував його дії.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 вини, наявними у справі, дослідженими судом доказами вона доведена.

По 1-му епізоду (таємне викрадення грошів в потерпілої ОСОБА_4) вона підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка пояснила, що після вживання алкогольних напоїв, перебуваючи в квартирі знайомого ОСОБА_7, спала. Прокинувшись приблизно о 23 год., виявила, що з бокової кишені штанів, в яких вона спала, зникло 700 грн.. Підозра зразу ж впала на підсудного, оскільки він був замічений і раніше у вчиненні крадіжок. Вона попросила підсудного повернути гроші, показати кишені. Він гроші не повернув, кишені вивернув, як вийшов з ванної кімнати, зняти туфлі і шкарпетки на її вимогу відмовився і втік з квартири. Перед тим, вона ходила з ОСОБА_3 в магазин купляти спиртне і продукти, де він бачив в неї гроші.

Такі ж покази вона дала в ході очної ставки з ОСОБА_3 (а.с.22).

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 підтвердили факт розпиття спиртних напоїв, за які розраховувалась ОСОБА_4, з потерпілою і візуально тоді знайомим ОСОБА_3 в квартирі ОСОБА_7, а також ту обставину, що потерпіла спала в кімнаті, а прокинувшись, повідомила, що з кишені штанів зникли гроші.

Свідок ОСОБА_8 ствердила, що потерпіла ОСОБА_4 зразу ж пояснювала, що гроші зникли з бокової кишені на штанах, коли вона відпочивала. ОСОБА_3 декілька разів виходив з кухні, а один раз вона бачила, як він укривав ОСОБА_4 на ліжку, оскільки вона неодноразово проходила з ОСОБА_7 на балкон через вітальню, в якій спала ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_7 підтвердив покази в стадії досудового слідства (а.с. 39) про те, що ОСОБА_3 декілька разів виходив з кухні, де всі розпивали спиртні напої, а свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні також показала, що бачила, як ОСОБА_3 виходив з кімнати, в якій спала ОСОБА_4

Показання підсудного про те, що в кімнату, де спала потерпіла, він не заходив, потерпіла зразу повідомила, що «пропало 500 грн., а не 700 грн.», спростовуються поясненнями потерпілої про те, що вона зразу ж повідомила, що в неї зникли гроші 500 грн. однією купюрою та решта - дрібними, а свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 дали аналогічні показання в цій частині та показали, що потерпіла зразу ж вказала на підсудного, що він викрав гроші, вимагала, щоб він показав кишені свого одягу, від чого він відмовився, зайшов у ванну кімнату, після цього вивернув кишені, в яких грошей не виявилось, на вимогу потерпілої зняти взуття і шкарпетки знову відмовився і вийшов з квартири.

Крім того, підсудний визнав факт крадіжки грошових коштів в потерпілої ОСОБА_4 при проведенні очної ставки з потерпілою, підтвердивши повністю її пояснення про обставини події ( а.с.22), а також в ході відтворення обстановки та обставин події розповів та показав коли і яким чином він таємно викрав гроші потерпілої, що зафіксовано протоколом ( а.с. 23-24).

          По 2-му епізоду /Заволодіння чужим майном шляхом обману/ суд першої інстанції також достатньо і переконливо обгрунтував своє рішення.

          Потерпіла ОСОБА_5 на стадії досудового слідства ( а.с. 125) пояснила, що 01 червня 2010 року, перебуваючи в її квартирі, ОСОБА_3 взяв, належний їй мобільний телефон. На її прохання повернути телефон, ОСОБА_3 сказав, що покористується ним і поверне, на що вона погодилась. Однак, в подальшому, на її вимогу телефон не повернув.

          Такі ж пояснення потерпіла дала і при проведенні очної ставки з підсудним  в стадії досудового слідства, а підсудний повністю підтвердив пояснення потерпілої ОСОБА_5 про обставини події,  що підтверджується протоколом ( а.с.128-129). Крім цього, він звернувся в Луцький МВВС з явкою з повинною  (а.с. 120), в якій зазначені ті ж обставини незаконного заволодіння ним мобільним телефоном, належним ОСОБА_5

        Факт близьких стосунків ОСОБА_3 з ОСОБА_5 в період заволодіння телефоном ніяким чином не спростовує обвинувачення у шахрайстві. У власність йому телефон не передавався.

          По 3-му епізоду /Грабіж/ у вироку також наведені переконливі докази, якими фактично спростовується твердження апелянтів про невчинення ОСОБА_3 цього злочину.

          Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що вона, ОСОБА_5 і співмешканець останньої розпивали спиртні напої в квартирі ОСОБА_5 З балкону побачили ОСОБА_3 Вона лягла спати. Прокинувшись, в кухні біля столу, на якому залишила свій мобільний телефон, стояв ОСОБА_3, тримаючи в руках її телефон. Він положив руку на її плече до шиї і сказав, що вона цей телефон ніколи не побачить; вона перелякалась, бо подумала, що він її вдарить, тому сама не забрала телефон, а крикнула до ОСОБА_10, щоб він забрав в ОСОБА_3 її телефон. ОСОБА_10 побіг за останнім, але ОСОБА_3 втік. В подальшому ОСОБА_3 був затриманий працівниками міліції, які вилучили в нього викрадений телефон.

          Такі ж пояснення про обставини події потерпіла  ОСОБА_6 дала і в ході  відтворення обстановки та обставин події згідно протоколу ( а.с.105-107) та при проведенні очної ставки з підсудним ( а.с. 68-69).

          Підсудний показав, що він дійсно 12 червня 2010 року вранці був в квартирі ОСОБА_5 Він, перебуваючи в кухні, положив руку на плече потерпілої ОСОБА_6 і сказав, що вона не побачить більше телефон, якщо буде так його залишати. Працівники міліції вилучили в нього телефон, належний потерпілій.

          Свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_5 в стадії  досудового слідства ( а.с.55) підтвердили факт розпиття ними з потерпілою в  квартирі ОСОБА_5 алкогольних напоїв, після чого потерпіла лягла відпочивати і прийшов ОСОБА_3 Крім того, свідок ОСОБА_5 показала, що вона відлучилась з кухні. Коли знову зайшла в кімнату, то потерпіла плакала і повідомила, що ОСОБА_3 викрав її телефон. ОСОБА_3 в цей час знаходився в квартирі. Потім вона викликала працівників міліції.

          Свідок ОСОБА_10 показав, що перебуваючи на балконі почув крик потерпілої «Саша забери в нього  мій мобільний телефон». Він зупинив ОСОБА_3 біля вхідних дверей і сказав, щоб він повернув телефон, належний потерпілій, на що останній повідомив, що телефон лежить на ліжку і вийшов з квартири. Телефон в квартирі вони не знайшли. Останній раз телефон потерпілої  він бачив в кухні, на столі.

          Такі ж  показання свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_5 дали і в ході проведення очних ставок з підсудним в стадії досудового слідства, що підтверджується протоколами ( відповідно а.с. 68-69, 66-67).

          Аналогічні з свідком ОСОБА_10 покази про обставини події дав малолітній свідок ОСОБА_11 в стадії досудового слідства ( а.с.72).

          Показання підсудного в судовому засіданні про те, що в його присутності потерпіла знайшла  свій телефон під подушкою в спальні; вилучений в нього телефон, належний потерпілій, ОСОБА_10 передав працівникам міліції в службовому автомобілі , а вони положили телефон в кишеню його одягу, спростовуються вищезазначеними доказами, зокрема, показами свідка ОСОБА_10 про те, що телефон на ліжку, на яке вказав підсудний ними не був знайдений, а вилучений в останнього.

          Свідок ОСОБА_10, крім того, показав, що він дійсно перебував в службовому  автомобілі міліції, його запросили для  впізнання ОСОБА_3, але телефон потерпілої він працівникам міліції не передавав і не бачив, щоб працівник міліції ложив телефон в кишеню ОСОБА_3

          Дані покази свідка ОСОБА_10 підтверджується протоколом  вилучення даного  телефону ( а.с.47).

          Крім того, підсудний при відтворенні обстановки та обставин події відтворив обстановку викрадення телефону потерпілої, що підтверджується протоколом ( а.с.108-110).

          ОСОБА_3  неодноразово змінював свої покази по даному факту, зокрема, в судовому засіданні показав, що телефон потерпілої не викрадав, вона його знайшла  під подушкою в спальні; при проведенні очної ставки з потерпілою ОСОБА_6- що остання, вийшовши з ним з квартири ОСОБА_5, передала йому свій телефон, щоб він продав його таксистам, а їй повернув гроші. Такі його показання спростовуються вищезазначеними доказами по справі.

          Слідчий ОСОБА_13, допитаний в якості свідка, ствердив, що ОСОБА_3 давав покази в стадії досудового слідства добровільно, тиск на нього не чинився і  з того приводу зауважень від нього не поступало. ОСОБА_3, підписуючи протоколи слідчих дій, детально вичитував їх.          

          Свідок ОСОБА_12, який відібрав явку з повинною, показав, що по заяві потерпілої ОСОБА_4 з приводу крадіжки ОСОБА_3, належних їй грошових коштів, він проводив оперативно-розшукові заходи по встановленню місця перебування ОСОБА_3, який був доставлений на опорний пункт, де ОСОБА_3 добровільно дав пояснення по факту  крадіжки грошей і звернувся з явкою з повинною по даному факту.

          Отже, наведені в апеляціях засудженого та його захисника доводи, спростовуються достатніми доказами, які перевірені місцевим судом і наведені у вироку.

          Посилання захисника на безпідставність врахування судом скоєння ОСОБА_3 злочину у стані алкогольного сп'яніння лише тому, що інші особи також вживали спиртні напої, не узгоджуються з вимогами закону.

         Відповідно до ст.65 КК України, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

          При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції в повній мірі врахував характер і ступінь небезпеки скоєних ним злочинів, які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжкого злочину. Раніше він неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята і не погашена, реально відбував покарання, на шлях виправлення не став, а знову неодноразово вчинив аналогічні злочини, не працює, задовільно характеризується, не має постійного місця проживання.

          Обставини, що пом’якшують покарання ОСОБА_3 у справі відсутні.

          Обставиною, що обтяжує покарання суд підставно визнав - вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

          Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

          Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

          Апеляції засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 3 лютого 2011 року щодо ОСОБА_3 –без зміни.

Головуючий:

Судді: