УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-21035/11 Головуючий в 1 інстанції – Соловйова Л.Я.
Категорія 10.3.1 (1) Доповідач – Братіщева Л.А.
У Х В А Л А
Іменем України
13 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
розглянувши у м. Кривому Розі в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного Фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати належного розміру щомісячної соціальної допомоги, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги та зобов’язання виплачувати вказану допомогу в подальшому, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління пенсійного Фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу (надалі – УПФУ в Інгулецькому районі) про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати належного розміру щомісячної соціальної допомоги, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги та зобов’язання виплачувати вказану допомогу в подальшому, посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 – 2007 роках відповідачем не виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Уточнивши свої позовні вимоги просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність відповідача у не проведенні нарахування та виплати у період з 01 січня 2006р. по 15 березня 2010р. державної соціальної допомоги, стягнути з УПФУ в Інгулецькому районі недоплачену щомісячну допомогу за період з 01.01.2006р. по 09.03.2010 року в сумі 5607,60грн. та зобов’язати відповідача в подальшому призначити та виплачувати щомісячну соціальну допомогу.
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04 січня 2009 року по 09 березня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірними.
Зобов’язано УПФУ в Інгулецькому районі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04.01.2090р. по 09.03.2010р. включно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що суд не обґрунтовано відновив пропущений строк звернення до суду; одержання підвищення до пенсії, як дитині війни мають право громадяни при наявності групи інвалідності, а у позивача інвалідність відсутня і тому йому у 2007 році підвищення до пенсії не виплачувалось; неврегульованість на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок з виплати підвищення до пенсії, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність коштів для забезпечення таких виплат, позивачем пропущено строк для звернення до суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Інгулецькому районі підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі
спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист
дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, з урахуванням строку звернення до суду з позовом, який визначено ст. 99 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 04 січня 2009 року по 09 березня 2010 року.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядалось.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).
За таких обставин, колегія суддів вважає що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності права у позивача на отримання підвищення до пенсії у вказані судом періоди.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу - відхилити.
Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу 05 травння 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: