УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-21038/11 Головуючий в 1 інстанції – Масалітіна Н.А.
Категорія 10.3. 2 (1) Доповідач – Братіщева Л.А.
У Х В А Л А
Іменем України
06 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
розглянувши у м. Кривому Розі в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного Фонду України в Довгинцівському районі на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Довгинцівському районі про визнання незаконною бездіяльність щодо перерахунку пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом та просив суд визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі у перерахунку додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсійза віком протиправною; зобов’язати відповідача здійснити нарахування додаткової та основої пенсії, зобов,язати відповідача нарахувати і виплатити різницю в додатковій та основній пенсії за період з 01.09.2007р. по даний час та зобов,язати УПФУ в подальшому провадити йому нарахування додаткової та основної пенсії згідно чинного законодавства.
Постановою Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 22 квітня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_1 Визнано відмову УПФУ в перерахунку ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду завдану здоров,ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та основої пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком протиправною за період з 11.09.2008р. по 22.04.2010р.
Зобов,язано відповідача здійснити перерахунок і виплатити не донараховану суму основої пенсії ОСОБА_1 за період з 11.09.2008р. по 22.04.2010р.
Зобов,язано відповідача здійснити перерахунок і виплатити не донараховану суму додаткової пенсії ОСОБА_1 за період з 11.09.2008р. по 22.04.2010р.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФУ ставить питання про скасування постанови суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову, у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зокрема, вважає, що судом першої інстанції не врахована неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин. Відповідач вважає, що розмір пенсій, доплат і компенсації визначається Кабінетом Міністрів України, у зв’язку з чим позивачу правомірно проведені виплати у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала від наслідків катастрофи на ЧАЕС, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1, виданого 14.06.1999 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та посвідченням серії НОМЕР_2, яке посвідчує, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи (а.с. 5, 21). Позивач має право на отримання державної та додаткової пенсії на підставі ст., ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за шкоду, заподіяну здоров’ю.
Ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.4 ст.54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визнано підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.50 зазначеного закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам ІІ групи –у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст.53 Закону виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі та отримує пенсію згідно ст., ст.50, 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також судом встановлено, що позивач 04.08.2009 року звернувся із заявою про перерахунок йому пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян», які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак, відповідач надав 17.09.2008 року відповідь про те, що пенсія йому виплачується правомірно.
Встановлено, що Управління нараховувало та виплачувало позивачу основну та додаткову пенсію відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що основна та додаткова пенсії позивачу згідно ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян», які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна розраховуватися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка визначається в порядку, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір якого встановлюється законами про Державний бюджет на відповідні роки.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст., ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, який передбачений ст.50 цього Закону особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії встановлюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 було визнано неконституційним підпункт 12 пункту 28 Розділу ІІ закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким обмежувалися розміри як державної, так і додаткової пенсій і з цього періоду державну та додаткову пенсію згідно ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»необхідно було виплачувати учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідам ІІ групи у розмірах восьми мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком відповідно. Судом першої інстанції встановлено, що з цього періоду відповідач виплачував державну та додаткову пенсії позивачу невірно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги надалі, оскільки суди не можуть вирішувати спори на майбутнє, коли право позивача на перерахунок та виплату пенсії не порушено.
На підставі вище викладеного, колегія суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, тому постанову суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу - відхилити.
Постанову Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 22 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: