УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-21319/11 Головуючий в 1 інстанції – Вікторович Н.Ю.
Категорія 10.3.2 (1) Доповідач – Братіщева Л.А.
У Х В А Л А
Іменем України
06 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
розглянувши у м. Кривому Розі в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопада 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради (надалі – УПСЗН ) про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої одноразової допомоги на оздоровлення.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії і на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. (надалі – Закон) УПСЗН повинно виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплат.
Вказуючи на те, що відповідач у період 2007, 2008, 2009 років виплачував йому допомогу на оздоровлення не в повному обсязі, просив суд поновити строк для звернення до суду, визнати протиправними дії УПСЗН стосовно відмови виплатити одноразово допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки та стягнути з УПСЗН на його користь недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 роки у розмірі 7650грн.
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради щодо недоврахування та не виплати ОСОБА_2 одноразової допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки.
Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради донарахувати відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2 2100грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії за 2007 рік, 2525грн. за 2008 рік, 3025грн. на 2009 рік та забезпечити виплату цих коштів.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови суду та прийняття нової постанови у зв’язку із порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, суд не взяв до уваги, що УПСЗН не може бути відповідачем по справі, оскільки є розпорядником коштів другого рівня і тому його можливо залучити по справі як третю особу, оскільки кошти за відповідними програмами надходять на рахунок головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації з Мінпраці України, а потім головне управління розподіляє фінансування по управлінням міст та районі.
Крім того, суд не звернув уваги на те, що постановою КМУ від 12.07.2005р. за №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено розмір компенсації в сумі 100грн.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає - відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильської АЕС, має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної дії відповідача відносно не виконання ним у 2007, 2008 та у 2009 роках приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідну суму на його користь.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2007, 2008 та 2009 роки норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Відповідно до п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 вищевказаного Закону була зупинена.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У 2008 році згідно п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був визнаний неконституційним.
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року установлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії складає 100 гривень.
Отже, встановивши, що позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2007 рік - 10.07.2007 року, а за 2008 рік – 11.07.2008р. в розмірі 100 грн. (а.с. 6, 7), тобто в період дії Рішень Конституційного Суду України, суд вірно визначив, що дії відповідача є протиправними за 2007р., 2008 р.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Оскільки Кабінетом Міністрів у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2009 рік – 09.04.2009 року в сумі 100 грн. (а.с.6, 7), тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення за 2007 рік складала 440грн., то сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, з урахуванням виплат, становить : 440 х 5 – 100 =2100грн., за 2008 рік становить: 525грн. х 5 – 100 = 2525грн, за 2009 рік у відповідності до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» складає 625 грн., то сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, з урахуванням проведених виплат, становить: 625грн. х 5 – 100 грн. = 3025 грн.
У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі 100грн., який визначений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Безпідставними є, також, доводи апеляційної скарги стосовно того, що УПСЗН є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 936 від 20.09.2005 р. визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, на обліку в якого перебуває позивач.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 200,205,206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу відхилити.
Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: