УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-20215/11
Справа № 22а-20215/11 Головуючий в суді першої
Категорія № 10.3.1 (4) інстанції – Коноваленко М.І.
Доповідач – Савіна Г.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Савіної Г.О.,
суддів: Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу на постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу про оскарження дій суб’єкта владних повноважень, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу (далі – УПФУ в Тернівському районі) про оскарження дій суб’єкта владних повноважень, посилаючись на те, що має статус «дитини війни», тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідачем таке підвищення виплачувалось не в повному обсязі, тому, уточнивши позовні вимоги просила суд визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу у вигляді невиплати їй пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати відповідача підвищити їй пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного відповідно до ст. 28 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по час звернення до суду, з подальшим нарахуванням згідно чинного законодавства.
Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу у перерахунку та виплаті з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року сум підвищення до пенсії соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язано відповідача призначити, донарахувати і виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_2 за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 17 листопада 2009 року відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Тернівському районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішенням Конституційного Суду України дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність у відповідача бюджетних асигнувань для виплати позивачу допомоги, правомірність його дій відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відповідності до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530. Крім того, самостійно визначаючи початковий та граничний терміни за які позовні вимоги підлягають задоволенню, суд порушив ч. 2 ст. 11 КАС України. Окрім цього, суд не звернув увагу на пропуск позивачем річного строку позовної давності.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови
Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу у перерахунку та виплаті з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року сум підвищення до пенсії соціальної допомоги та зобов’язуючи відповідача призначити, донарахувати і виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_2 за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 17 листопада 2009 року суд першої інстанції виходив із наступного.
Так, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон) від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_2, а з 22 травня 2008 року по теперішній час здійснює підвищення до її пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року.
Погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції щодо права позивача на перерахунок підвищення до її пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року по 17 листопада 2009 року (дня винесення постанови), оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році не змінювались і її дія не призупинялася, а розмір підвищення відповідачем не коригувався.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» й ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік».
У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Посилання ж відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Однак, суд помилково зробив висновок щодо не пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, посилаючись на те, що про порушене її право на отримання підвищення до пенсії їй стало відомо у квітні 2009 року, а з позовом звернулася до суду в квітні 2008 року, в той час як до адміністративного суду позивач звернулася 28 квітня 2009 року, питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду нею не ставилося.
Відповідно до 2 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи викладене та наполягання відповідача на застосуванні до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 99, ч. 1 ст. 100 КАС України, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах річного строку звернення до суду а саме за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 17 листопада 2009 року.
В уточненій позовній заяві 12.08.2009 року позивач також просила зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати та сплачувати їй надбавку до пенсії згідно чинного законодавства, однак судом першої інстанції ці позовні вимоги не розглянуто.
Колегія суддів вважає, що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Отже, захисту у судовому порядку підлягають вже порушені права особи, а спори на майбутнє суд вирішувати на вправі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 вересня 2009 року в частині визнання протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу у перерахунку та виплаті з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року сум підвищення до пенсії соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язання відповідача призначити, донарахувати і виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_2 за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 17 листопада 2009 року відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» скасувати та ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу щодо невчинення дій стосовно перерахунку та виплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 17 листопада 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 17 листопада 2009 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В задоволенні решти позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева