УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

                  Справа № 22-ц-22309/11                    

Справа № 22ц-22309/2011                                                Головуючий в суді першої

Категорія № 27 (3)                                                       інстанції – Деркач Н.М.

     Доповідач – Савіна Г.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року                                                                        м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді  Савіної Г.О.,

суддів –  Турік В.П., Братіщевої Л.А.,

при секретарі – Бондаренко І.В.,

за участю – позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Дружиніної В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від  05 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (третя особа – ОСОБА_4) про визнання договору поруки недійсним, повернення в початковий стан  та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк»)  та просила визнати недійсним договір поруки № KRKRSE00150197/2 від 06.03.2006 року укладений начебто між нею та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»), який вона в дійсності не підписувала, а також просила повернути сторони договору поруки в початковий стан, стягнувши на її користь грошові кошти в сумі 3123,05 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн. Під час розгляду справи ОСОБА_2 уточнила та збільшила розмір своїх позовних вимог у зв’язку зі збільшенням списаної з неї відповідачем суми за договором поруки та просила стягнути з відповідача на її користь в рахунок повернення сторін в початковий стан грошові кошти в сумі 3648,75 грн., решту позовних вимог позивач залишила незмінними. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з лютого 2010 року з її платіжної картки в ПАТ «КБ «ПриватБанк», відкритої для отримання заробітної плати за основним місцем роботи, без її відома та згоди, відповідачем почали зніматися грошові кошти. Після її звернення для з’ясування  причин списання грошових коштів отримала відповідь, що списання грошових коштів здійснюється в погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № KRKRSE00150197 від 06.03.2006 року, за яку позивач поручилась шляхом укладення договору поруки №  KRKRSE00150197/2 від 06.03.2006 року.

Рішенням Дзержинського  районного  суду  м. Кривого Рогу від  05 жовтня 2010  року визнано недійсним договір поруки № KRKRSE00150197/2 від 06 березня 2006 року укладений між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», повернуто сторони договору поруки в початковий стан, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 3648 грн. 75 коп. стягнутих  в рахунок виконання зобов’язань, 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 2000 грн. витрат на правову допомогу та 1095 грн. 25 коп. на проведення судової почеркознавчої експертизи.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди та  ухвалення нового про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, на його думку, суд помилково до спірних правовідносин застосував Закон України «Про захист прав споживачів» та безпідставно стягнув на користь позивача моральну шкоду.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 03 січня 2010 року відповідачем безпідставно було списано грошові кошти з карткового рахунку позивача за недійсним договором  поруки, який позивачем не підписувався. По 16 вересня 2010 року відповідачем було списано грошових коштів на суму 3648,75 грн., внаслідок чого було порушено права ОСОБА_2, як власника пластикової картки та споживача банківських послуг, закріплених положеннями  ст. ст. 1071, 1073 ЦК України, п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції  обґрунтовано керувався приписами ст. 23 ЦК України, згідно яких особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї  чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування  моральної шкоди визначається  судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань. При визначенні розміру відшкодування  враховуються вимоги розумності і справедливості.

Установивши, що протягом восьми місяців відповідачем безпідставно списувалися з карткового рахунку позивача належні їй грошові кошти, чим було поставлено ОСОБА_2 та її неповнолітню доньку, яку позивач виховує та  матеріально утримує сама, будучи вдовою, оскільки її родина залишилася без джерел до існування, відповідачем було спричинено позивачу моральні страждання, почуття неспокою, зміни у її життєвому укладі, необхідністю шукати гроші для погашення боргів зі сплати комунальних послуг і прогодування сім’ї, суд першої інстанції, враховуючи вимоги розумності і справедливості, вірно визначив розмір моральної шкоди в сумі 2000 грн.

Висновки суду також відповідають роз’ясненням п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)  шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Посилання суду на те, що права позивача  в частині відшкодування  завданої моральної шкоди повинні захищатися Законом України «Про захист прав споживачів» необґрунтовані, оскільки  застосування зазначеного Закону можливе до спорів, які виникають з кредитних правовідносин в тому разі, якщо предметом спору і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання (невиконання) цього договору Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування та відповідні положення норм ЦК України, зокрема ст. 23 ЦК України, якою передбачено відшкодування моральної шкоди.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що із мотивувальної частини рішення, яка стосується відшкодування моральної шкоди, підлягає виключенню посилання суду першої інстанції на Закон України «Про захист прав споживачів»,в іншій цій частині рішення відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства та підлягає залишенню без змін.

Рішення в частині визнання недійсним договору поруки, повернення сторін договору поруки в початковий стан, стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 3648 грн. 75 коп. стягнутих  в рахунок виконання зобов’язань, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 2000 грн. витрат на правову допомогу та 1095 грн. 25 коп. на проведення судової почеркознавчої експертизи  не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України,  колегія   суддів, -

В И Р І Ш И Л А  :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства  Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від  05 жовтня 2010 року в частині відшкодування моральної шкоди посилання на Закон України «Про захист прав споживачів».

В іншій цій частині рішення  залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ  протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:                                                                              Г.О.Савіна

Судді:                                                                                          В.П.Турік

                                                                                                    Л.А.Братіщева