Справа № 2-5517/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 березня 2011 року                                                                                    Жовтневий районний суд

                                                                                                                    м. Дніпропетровська

у складі: Головуючого судді –Шелестова К.О.

               При секретарі         –Шнейдеріс А.С.

за участю: представника позивача –ОСОБА_1,

                  представника відповідача –ОСОБА_2

             розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

           У серпні 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла вищевказана позовна заява. Позивач у позові обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що 29.12.2008 року ОСОБА_4 у ОСОБА_3 взяла грошову суму в розмірі 500 000,00 грн. та не повернула кошти у встановлений законом строк. В 2009 році Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було винесено рішенням, яким позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково, а саме: стягнуто суму боргу та судові витрати. Тому позивач просив стягнути понесені інфляційні витрати у розмірі 42 971,65 грн. та 3% річних у розмірі 15 000,00 грн., а також удові витрати покласти на відповідача.

         Представник позивача у судовому засіданні просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

          Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

          Судом встановлено, що 29.12.2008 року був укладений договір позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за умовами якого ОСОБА_4 отримала від позивача грошову суму в розмірі 500 000,00 грн. та на вимогу позивача грошові кошти не були повернуті позивачу.

Також було встановлено, що 21 грудня 2009 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у рахунок повернення боргу за договором позики від 29.12.2008 року 500 000,00 грн., у рахунок повернення судового збору 1 708,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., а разом 501 828, 50 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2010 року апеляційна скарга ОСОБА_4  була відхилена, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2009 року було залишено без змін.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики, або таку ж кількість речей)  того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Представник позивача у судовому засіданні не зміг довести, що позивач надсилав на адресу відповідача вимоги щодо зобов’язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу за весь час прострочення, тому суд приходить до висновку, що у задоволенні даної частини позову слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо відшкодування 3% річних від суми боргу, суд виходить з того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2009 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних від суми боргу було відмовлено, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2010 року вищезазначене рішення було залишено без змін, у зв’язку з чим суд вважає, що у задоволенні позову в цій частині позивачу також слід відмовити.  

За таких обставин суд доходить висновку про те, що позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог, звернутих до ОСОБА_4.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 16, 203, 215, 625, 1046 ЦК України, ст. ст. 11, 16,  60, 212-215, 224 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

          У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено у Апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий суддя                                                                                         К.О. Шелестов