Справа  2-а-1075/11

П О С Т А Н О В А

Іменем   України

          "06" травня 2011 р.  Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

          головуючого судді                                                            Кушнірчука Р.О.

          при секретарі                                                                      Шаповал Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про скасування рішення та зобов’язання призначити пенсію за вислугу років,

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2011 року позивач звернувся з позовом до Управління пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про скасування рішення та зобов’язання призначити пенсію за вислугу років.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська із заявою про призначення пенсії за вислугу років, але рішенням комісії Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська від 11.11.2010 р. їй відмовлено, оскільки її робота на посаді викладача в школі мистецтв з 01.09.1986 р. по 15.08.1990 р. не була зарахована до спеціального стажу, тому як посада викладача у позашкільних навчальних закладах, до яких належать школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, хорові, мистецтв та інші не передбачена Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (909-93-п) (із змінами, внесеними постановою від 26.09.2002 № 1436).

Позивач вважає таке рішення відповідача незаконним, а його дії протиправними, що стало причиною його звернення до суду з вказаним позовом, в якому вона просить рішення комісії управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про відмову мені в призначенні пенсії по вислузі
скасувати, зобов'язати відповідача зарахувати стаж роботи на посаді викладача в школі мистецтв до спеціального стажу, що дає право на пенсію по вислузі років та прийняти нове рішення про призначення їй пенсії за вислугу років, як працівнику  освіти, стягнути з відповідача заборгованість пенсійних виплат з 02.09.2010 року до часу прийняття рішення суду за цим позовом, а також стягнути 2000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд у його задоволенні відмовити повінстю.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач 02 вересня 2010 року звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, який має спеціальний стаж роботи більш як 25 років, у відповідності до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що свідчить довідка від 15.11.2010 року, видана Управлінням Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська.

Відповідач відмовив позивачу з посиланням на протокол засідання комісії № 92 від 11.11.2010 року в призначенні пенсії, з огляду на відсутність встановленого Законом   25    річного    педагогічного    стажу,     так    як    згідно з Переліком затвердженним Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 посада
викладача в позашкільних закладах освіти не передбачена, тому підстав для
зарахування   до   стажу   роботи,    яка   дає   право   на   пенсію   за   вислугу   років, періоду роботи на посаді  викладача в дитячій школі мистецтв - немає.

Як вбачається з протоколу засідання комісії № 92 від 11.11.2010 року про відмову в призначенні пенсії, відповідач вважає за не можливе зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 в школі мистецтв викладачем за період з 01.09.1986 року по 15.08.1990 року, який склав 3 роки 11 місяців 14 днів, а тому у позивача не має трудового стажу роботи за вислугу 25 років, оскільки за його даними він склав 23 роки 6 місяців та 27 днів.

Відповідно до  ст.   55  Закону України  "Про  пенсійне  забезпечення"  право на за   вислугу   років   мають   працівники   освіти   при   наявності   спеціального роботи   від   25   до   30   років   за   переліком,   що   затверджується  у  порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України,   незалежно від віку.   

Відповідно до положень    ст.    21    Закону   України    "Про    позашкільну    освіту"    педагогічні працівники позашкільних навчальних  закладів мають  право  на  пенсію за  вислугу років   за    наявності    педагогічного    стажу   роботи    не    менше    ніж    25    років.

Постановою Кабінету Міністрів  України №  963  від  14.06.2000   "Про  затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників"  посада   викладача   школи   мистецтв   включена   до   переліку   посад   педагогічних працівників, а також Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909,   затверджено    перелік    закладів    і    установ    освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад,   робота на  яких дає право на пенсію за  вислугу років.   В цьому переліку спірна  посада  позивача  у школі мистецтв  не була  передбачена,   однак дорученням Кабінету Міністрів України від  06.01.1995 року № 397/21 дію вищезазначеної постанови поширено,  в тому числі і на викладачів шкіл  мистецтв   без   внесення  змін  до   постанови,   що   підтверджується  наявним  у матеріалах   справи   листом Міністерства   соціального   захисту  населення  України від 01.02.2005 № 01-3/133-02-2.

Підтвердженням цього є також лист –відповідь на ім’я позивача від Міністерства культури та туризму України від 23.02.2011 року, в якому зазначено, що консерваторська освіта ОСОБА_1 (присвоєння за дипломом кваліфікації викладача) –є педагогічною в системі навчальних закладів культури і мистецтв.

За  таких  обставин,   суд  приходить до висновку про наявність  у позивача права на пенсію за вислугу років.   

          Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 гривень, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в цій частині позовних вимог, оскільки  позивач не зазначив в чому саме виразилася ця моральна шкода, не обґрунтував та не надав жодного доказу, в підтвердження її завдання відповідачем, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

 Керуючись ст. ст. 7-11, 71, 99, 158, 160, 162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про скасування рішення та зобов’язання призначити пенсію за вислугу років - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська  щодо відмови своїм рішенням у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському м. Дніпропетровська зарахувати стаж роботи на посаді викладача в школі мистецтв до спеціального стажу, що дає право ОСОБА_1 на пенсію за вислугою років, як працівнику освіти.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська  призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту»з 02 вересня 2010 року та забезпечити її виплату.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Самарський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, у відповідності до ч. 2 ст. 186 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                                                                          Р.О. Кушнірчук