УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-20525/08
Справа №22ц-20525/11 Головуючий в 1 інстанції – Тимошенко Т.І.
Категорія 26 (3) Доповідач – Митрофанова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«29» березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Митрофанової Л.В.
суддів - Соколан Н.О., Михайлів Л.В.
при секретарі - Бондарі Ю.А.
за участю: позивача - ОСОБА_1
представника відповідача – Коломоєць Ольги Георгіївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2010 року по за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ВАТ «Кривбасзалізорудком») і відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (далі – ВАТ «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди в якому зазначив, що працюючи тривалий час на підприємствах відповідачів отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 17.02.2010р. йому встановлено 30% втрати професійної працездатності.
Посилаючись на ці обставини просив стягнути у відшкодування моральної шкоди з кожного з відповідачів по 133200грн., у частці до ступеня їх вини, у зв’язку зі стійкою втратою професійної працездатності у розмірі 30%, внаслідок професійного захворювання на виробництві.
Рішенням суду від 13 грудня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 12 000 грн., з ВАТ «Суха Балка» - 2000грн., судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «Кривбасзалізорудком» просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки суд не обґрунтовано дійшов висновку про спричинення позивачу моральної шкоди ушкодженням здоров’я без призначення відповідної медичної експертизи, позивачем не надано доказів протиправності дій відповідача в спричиненні йому моральної шкоди. При укладанні трудового договору відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу. Суд не вірно застосував матеріальний закон не взяв до уваги рішення Конституційного Суду України 1-рп/2004 від 27.01.2004 року та безпідставно стягнув моральну шкоду посилаючись на ст. 237-1 КЗпП України та ч. 1 ст. 23, п.1 ст. 1167 ЦК України, і розглянув позов поданий з порушенням трьохмісячного строку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Кривбасзалізорудком» підлягає - частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на різних посадах на ВАТ «Кривбасзалізорудком, ВАТ «Суха Балка» у шкідливих та підземних умовах праці.
Актом розслідування професійного захворювання №2 від 02.02.2010 року, затвердженого головним Державним санітарним лікарем Тернівського району м. Кривого Рогу встановлена причина професійного захворювання – робота в продовж 26 років 11 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, 21 року 6 місяців – в умовах шуму та 6 років 3 місці – в умовах шкідливих речовин, рівні яких перевищували нормативні, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, а сам6 - ВКБ РУ ім.. Леніна ВО «Кривбасруда», ШБУ- тресту «КШБ», ш. «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», ш. «Гвардійська» ВО «Кривбасруда» та ВАТ «Кривбасзалізорудком», де працював хворий, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 17.02.2010р. первинно ФОСОБА_1.. встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 30%, з яких - 25% - по ХОЛ і 5% - по туговухості (а.с. 19).
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими нею на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв’язку з отриманим нею професійним захворюванням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту №2 розслідування хронічного професійного захворювання від 02.02.2010 року (а.с. 13-14) встановлена причина професійного захворювання - робота впродовж 26 років 11 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, 21 рік 6 місяців – впливу шуму та 6 років 3 міс. - шкідливих речовин, рівні яких перевищували нормативні.
Виходячи з викладеного, доводи ВАТ «Кривбасзалізорудком» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я припинено з 01 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Як зазначалося вище, вперше стійку втрату професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням позивачу було встановлено 17.02.2010 року, що підтверджується висновком МСЕК (а.с. 19), отже саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Також спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку із професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач постійно відчуває біль у грудях, при невеликих навантаженням його турбує задишка, в нього знизився слух, він недочуває, вимушений постійно вживати лікарські засоби, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Суд при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв’язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Проте, колегія суддів вважає, що підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 1167 ЦК України, оскільки її положення стосуються відшкодування моральної шкоди по не договірним зобов’язанням, в той час як спірні правовідносини виникли із трудових правовідносин, вирішення яких регулюється ст. 237-1 КЗпП України.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України та виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на положення ст. 1167 ЦК України.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити частково.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на статтю 1167 Цивільного кодексу України.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: