УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-21084/11
Справа № 22а-21084/11 Головуючий в суді першої
Категорія № 10.3.1 (3) інстанції – Кулігіна Т.Д.
Доповідач – Ляховська І.Є.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 квітня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Ляховської І.Є.,
суддів: Барильської А.П., Карнаух В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу про визнання дій неправомірними неправомірною та стягнення надбавки до пенсії як дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
01 липня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу (надалі – УПФ), в якому просив визнати неправомірним рішення відповідача щодо нарахування виплат у 2008 році в розмірі 579,3грн., стягнути на його користь 4001грн. та судові витрати в сумі 3грн.40коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що йому як дитині війни повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач всупереч вимогам Конституції України та законів України зазначену надбавку до пенсії у належних розмірах у 2006-2009 роках не нараховував та не виплачував. Внаслідок таких протиправних дій відповідача позивачу не доплачено за період з 01.01.06 року по 31.12.2008 року до пенсії 4001,00 грн.
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірними дії УПФ щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року по 01 січня 2009 року; зобов’язано УПФ нараховувати та виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком до пенсії дітям війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі, починаючи з 01 січня 2006 року по 01 січня 2009 року.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що виходячи з норм Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» немає правових підстав для виплати підвищення до пенсії особам, які відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» набули статусу діти війни. Оскільки рішення про відновлення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинній до внесення змін до цього Закону, Верховною Радою України не приймалось, порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни залишився неврегульованим. У 2008 році відповідачем виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, розмір якої згідно зі статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» становить 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до норм діючого законодавства, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530. Позивач отримував дані виплати, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, суд не врахував положення ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України щодо строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами. Від відповідача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06 року, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу. Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався в розмірі з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, а саме: 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку про те,що дії відповідача щодо нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачеві, як дитині війни, за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2009 року є неправомірними, тому зобов’язав УПФ провести перерахунок та виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року по 01 січня 2009 року.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не повністю відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. До такого висновку колегія суддів дійшла на підставі наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 06 року дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.05 дію ст.6 зазначеного вище Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 06 року до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджені не були.
Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 06 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 19 січня 06 року дію відповідної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені, тобто умови для виплати державної соціальної допомоги дітям війни не настали.
Стосовно підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік з урахуванням статті 111 цього Закону.
Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 07 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 08 року у справі № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14 грудня 2000 року, в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів вважає, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року (строк, встановлений позивачем) позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачу як дитині війни, за період з 01 січня 2006 по 01 січня 2009 року.
Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Однак наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, яким встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. При нарахуванні позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни має застосовуватися саме Закон України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки Закони України мають вищу юридичну силу.
Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно зі статтями 113, 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України‚ постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України; забезпечує виконання Конституції і законів України; видає постанови і розпорядження виключно в межах своєї компетенції.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції невірно визначено період здійснення перерахунку позивачу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни судового рішення згідно ст.201 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Статтею 99 ч. 2 КАС України в редакції, яка була чинною на день звернення до суду, встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом 01 липня 2009 року, не зазначив, коли він дізнався про своє порушене право, які причини заважали йому вчасно звернутись до суду за захистом своїх інтересів, та не просив поновити йому пропущений строк для звернення до суду, а відповідач під час розгляду справи просив застосувати строк, встановлений ст.. 99 КАС України, вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню лише в межах строку, встановленого цією статтею, тобто задоволенню підлягають його вимоги за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
За таких обставин постанову суду необхідно змінити в частині визначення періоду зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу.
Керуючись ст.ст.198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2010 року змінити в частині визначення періоду зобов’язання здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 щомісячної соціальної допомоги згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_2 щомісячну соціальну допомогу згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її оголошення, але може біти оскаржена у касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий І.Є.Ляховська
Судді А.П.Барильська
В.В.Карнаух