Справа № 22-ц-669/2011
Категорія 45
Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В.
Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.,
суддів Бойчука І.В., Павлишиної А.Т.
секретаря Балагури М.О.
з участю: представника апелянта ОСОБА_2 .- ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Прокуравської сільської ради, про визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку, визнання права спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку та її розподіл з визначенням розміру земельних часток і порядку користування земельною ділянкою - за апеляційною скаргою ОСОБА_3 – представника ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 09 лютого 2011 року ,-
вс т а н о в и л а:
ОСОБА_2 звернулася з позовом до відповідачів про визнання недійсним Державний акт №33 про право власності на земельну ділянку площею 0,355 га., виданий Прокуравською сільською радою від 05.01.1998 року на прізвище ОСОБА_5, а також визнати за нею, як за подружжям, право спільної сумісної власності на дану земельну ділянку, що знаходиться в с. Прокурава Косівського району, та виділити в її особисте володіння і користування на праві приватної власності з визначенням розміру ? частини земельної ділянки відповідно до висновку судового експерта від 15.10.2007 року - 0,0750 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, 0,0510 га для ведення особистого підсобного господарства, залишивши у їхнє спільне користування 1030 кв. м., визначивши порядок користування між ними земельною ділянкою.
___________________________________________________________________
Справа № 22-ц-669/2011р. Головуючий у 1 інстанції – Сабадах Б.В.
Категорія 45 Суддя - доповідач - Горблянський Я.Д.
Рішенням Косівського районного суду від 09.02.2011 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання недійсним Державний акт №33 про право власності на земельну ділянку площею 0,355 га., виданий Прокуравською сільською радою від 05.01.1998 року на прізвище ОСОБА_5, а також визнати за нею, як за подружжям, право спільної сумісної власності на дану земельну ділянку, що знаходиться в с. Прокурава Косівського району, та виділити в її особисте володіння і користування на праві приватної власності з визначенням розміру ? частини земельної ділянки відповідно до висновку судового експерта від 15.10.2007 року - 0,0750 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 0,0510 га для ведення особистого підсобного господарства, залишивши у спільне користування 1030 кв. м., визначивши порядок користування між ними земельною ділянкою- відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_3, який представляє інтереси ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
З 20.06.1978 року по 28.10.2005 року позивачка перебувала в шлюбі з відповідачем.
Проживаючи спільно в шлюбі вони 17.09.1996 року купили жилий будинок у с. Прокурава присілок Потік Косівського району. У цьому ж році відповідач за їхньою спільною згодою звернувся до сільської ради про передачу їм у власність земельної ділянки. Рішенням Прокуравської сільської ради від 14.11.1996 року передано у власність земельну ділянку розміром 0,355 га для обслуговування будинку та господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства.
05.01.1998 року видано Державний акт на право власності на дану земельну ділянку на прізвище чоловіка, відповідача по справі.
Оскільки старий будинок не був придатний для проживання, то у 1998 році вони почали будувати новий. Однак вона не знала чи належним чином оформлене таке будівництво. Оскільки коштів на будівництво будинку не хватало то вона у 2002 році поїхала на заробітки в Італію. Після розірвання між ними шлюбу виникло питання поділу майна. Для узаконення самочинного будівництва їй необхідно вирішити питання щодо поділу землі. Однак у позові щодо земельної ділянки їй було відмовлено, а позов щодо визнання за нею права власності на ? частину будинковолодіння взагалі не вирішувалося, незважаючи на те, що нею було подано заяву в порядку ст.31 ЦПК України про такий поділ.
Оскільки будинок, побудований під час шлюбу на земельній ділянці, яка є їхньою з чоловіком власністю, на спільні кошти, а суд позбавляє її права як на нерухоме майно, так і на спірну земельну ділянку, то просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог щодо земельної ділянки.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши сторони, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі - продажу від 17.09.1996 року ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_6 дерев’яний житловий будинок, житловою площею 9,9 кв. м. без господарських будівель і споруд, який розміщений на земельній ділянці присадибного фонду земель виконкому Прокуравської сільської ради, розібрав даний будинок, а на його місці без відповідного дозволу почав будувати інший будинок.
Згідно рішення сесії Прокуравської сільської ради від 14.11.1996 року ОСОБА_5 передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,355 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд та для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до даного рішення відповідачу 05.01.1998 року видано Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,355 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та для ведення особистого селянського господарства.
Вважаючи що самовільно збудований будинок та земельна ділянка розміром 0,355 га, яка згідно Державного акту на право приватної власності на землю, належить ОСОБА_5, є їхньою спільною власністю як подружжя, позивачка просила визнати за нею право власності на ? будинковолодіння та земельної ділянки.
Ухвалою суду від 20.06.2008 року дані позовні вимоги роз’єднано в два окремі провадження і позовні вимоги щодо визнання права власності на самовільно збудований будинок до цього часу не розглянуто .
Відмовляючи ОСОБА_2 в позові щодо визнання права власності та поділ земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що дана земельна ділянка ОСОБА_5 передана йому у приватну власність по його заяві.
Позивачка про передачу їй у приватну власність земельну ділянку до сільської ради не зверталася.
Тому відповідно до положень ст. ст.6,22 ЗК України(в редакції 1990 р.), декрету КМ України від 26.12.1990 р. «Про приватизацію земельних ділянок», «Про порядок передачі земельних ділянок у приватну власність громадян», затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.02.1993 р. та ст. 22 КпШС України надана йому у приватну власність земельна ділянка є його власністю, а не спільною сумісною власністю, оскільки це майно не нажите в шлюбі, а одержана частка із земельного фонду. Тому не може бути поділена між сторонами відповідно до ст.89 ЗК України та ст.70 СК України.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості.
Підстав для скасування даного рішення і ухвалення нового рішення, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Косівського районного суду від 09 лютого 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: Я.Д. Горблянський
І.В. Бойчук
А.Т. Павлишина