УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22699/11
Справа № 22ц-22699/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 ( ІІІ ) суддя Тимошенко Т.І.
Суддя-доповідач – Остапенко В.О.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
30 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Зубакової В.П., Неклеси В.І.
при секретарі - Іванюк О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 10 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди.
Особи, що беруть участь у розгляді справи:
представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Голоцван Дмитро Володимирович, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ( далі ВАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання, у зв’язку із чим висновком МСЕК від 11.08.2010 року йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 45% та визнано інвалідом 3-ї групи.
Вважає, що у зв’язку з отриманими професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 173 тис. грн. та просив суд стягнути цю суму з відповідача на свою користь.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 лютого 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 25 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі представник відповідача ВАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що обов’язок ВАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу відсутній, оскільки він є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працюючи з 1983 року на різних посадах, в тому числі пов`язаних з роботою на підземних ділянках ВАТ «Кривбасзалізрудком», в умовах важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату, отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 11.08.2010 року позивачеві первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 45% та третю групу інвалідності з наступним переоглядом 01 серпня 2011 року.
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання від 09 липня 2010 року (а.с. 1314) його причиною є порушення керівництвом підприємства шахти «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком» ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпПУ.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною нещасних випадків безпідставні, оскільки як вбачається з матеріалів справи, комісією за участю керівництва шахти «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком» було проведено розслідування причин професійного захворювання та встановлено, що винними в їх настанні є посадові особи підприємства.
Доводи представника відповідача про відсутність обов’язку ВАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві та саме на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладався обов`язок по відшкодуванню шкоди застрахованим особам безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення ступеня встрати професійної працездатності в 2010 році.
Крім того, відповідно п.27 ст. 77 розділу VI «Особливі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п.22 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» призупинено на 2006 та 2007 рік дію абзацу 4 ст. 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), пп. «е» п.1 ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Також, Законом № 107-VІ від 28.12.2007 року з п. 3 розділу X «Прикінцеві положення» вказаного Закону виключені слова, які б свідчили про відшкодування, за умов зазначених у цьому пункті, моральної шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт новим абзацом, згідно якого відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової шкоди) застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання випадку припиняється з 01 січня 2008 року.
Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди необгрунтований відповідають дійсності, оскільки при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 25 000 гривень.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, вважає необхідним на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 25 000 гривень до 12 000 гривень.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 10 лютого 2011 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 з 25 000 (двадцяти п`яти) гривень до 12 000 (дванадцяти тисяч) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: