УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22557/11
Справа № 22ц-22557/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 (Ш) суддя Борис О.Н.
Суддя-доповідач – Остапенко В.О.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
23 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Неклеси В.І., Зубакової В.П.,
при секретарі - Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 січня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Коломоєць Ольга Георгіївна,
позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ( далі ВАТ «Кривбасзалізрудком»), Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»( далі ВАТ «ЦГЗК») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що він, працюючи тривалий час в шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання, у зв’язку із чим висновком МСЕК від 21.09.2009 року йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 35% та третю групу інвалідності.
Вважає, що у зв’язку з отриманим професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 136 050 тис. грн. та просив суд стягнути цю суму з відповідачів на свою користь.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2011 року позов ОСОБА_3. задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ВАТ «Кривбасзалізрудком» 17 000 грн., та з ВАТ «ЦГЗК» 800 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком», ВАТ «ЦГЗК» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15,00 грн. та судовий збір в сумі 8,50 грн., солідарно.
В апеляційній скарзі представник відповідача ВАТ «Кривбасзалізорудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом помилково до врегулювання спірних правовідносин застосовано положення ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України; відсутній обов’язок ВАТ «КЗРК» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу оскільки він є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем..
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 21.02.2002 року по 01.10.2009 року, з 03.10.1994 року по 07.05.1998 року, з 1998 року по 2010 рік працював підземним прохідником на шахті ім..Леніна ВАТ «Кривбасзалізрудком», з 28.01.1999 року по 17.02.2000 року – на ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». Внаслідок порушення ст..153 КЗпП України, ст..13 Закону України «Про працю», його здоров"ю була заподіяна шкода.
Працюючи протягом тривалого часу, в шкідливих умовах позивач отримав професійне захворювання . Висновком МСЕК від 21.09.2009 року (а.с. 18) позивачу первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, яки при перогляді 19.10.2010 року залишилися незмінними з наступним переоглядом 01.09.2011 року.
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 04 серпня 2009 року (а.с. 19-20) причиною професійного захворювання ОСОБА_3. є тривалий час роботи в умовах вібрації, рівень якої перевищував ГДР, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якою передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному.
Доводи представника відповідача про відсутність обов’язку ВАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2009 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Погоджується колегія суддів і з розміром моральної шкоди стягнутої з відповідача ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивача, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Разом з тим, визначивши, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язано з виробництвом, суд першої інстанції помилково врегулював ці відносини не тільки на підставі норм КЗпП України, але й ст. 1167 ЦК України, про що зазначив в мотивувальній частині рішення, не врахувавши, що ст. 1167 ЦК України не регулюють спірні правовідносини. У зв’язку з чим підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення посилання на матеріальний закон - ст. 1167 ЦК України, який не регулює правовідносини про відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2011 року - змінити.
Виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на матеріальний закон - ст. 1167 ЦК України, який не регулює ці правовідносини.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: В.О.Остапенко