УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-22393/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія № 41 (1) суддя Масалітіна Н.А.
Суддя-доповідач – Остапенко В.О.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
23 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді –Остапенко В.О.,
суддів –Зубакової В.П., Неклеси В.І.,
при секретарі –Бондаренко І.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління житлово-комунального господарства Криворізької міської ради, Комунальне підприємство “Криворізьке бюро технічної інвентаризації”, треті особи виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради м.Кривого Рогу, комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційна організація №8”, про вселення, визнання приватизації недійсною, визнання права на житлове приміщення.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5,
позивач ОСОБА_4, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів та, уточнивши в подальшому позовні вимоги, просив суд поновити строк позовної давності для пред’явлення позову в суд, визнати недійсними розпорядження органу приватизації, свідоцтво про право власності, приватизацію квартири, заяву на приватизацію, витяг про реєстрацію права власності, застосувати наслідки недійсності правочину, визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та вселити його в цю квартиру.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в 1988 році, перебуваючи з ним у шлюбі, відповідачка ОСОБА_2 обміняла свою однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 з доплатою за спільні кошти подружжя, та прописала в спірній квартирі позивача.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 05.09.2002 року задоволено позов ОСОБА_2 про визнання втратившим право користування спірною квартирою ОСОБА_4, і на підставі цього рішення суду відповідачка ОСОБА_2В, достовірно знаючи що вказане рішення оскаржене в апеляційному порядку та не набрало законної сили, звернулась до відділу приватизації, та 26.05.2003 року приватизувала спірну квартиру і отримала свідоцтво про право власності.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_4 строк позовної давності для пред’явленя позову в суд.
Визнано недійсними: розпорядження органу приватизації УЖКГ виконкому Криворізько міської ради Дз-122 від 25.03.2003 року на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_3; свідоцтво про право власності №Дз-207 від 06.05.2003 року на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_3; приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_3; заяву на ім’я УЖКГ виконкому Криворізько міської ради від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на приватизацію квартири АДРЕСА_1; витяг про реєстрацію права власності №628249 від 26.05.2003 року реєстраційний номер 1206451 на квартиру АДРЕСА_1 н і’мя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виданий Криворізьким БТІ.
Визнано за ОСОБА_4 право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
Вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачі ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Так, висновок суду щодо участі позивача у придбанні спірної квартири є безпідставним та ґрунтується лише на твердженні позивача про те, що він надавав кошти при обміні квартири, однак обмін квартири було здійснено до реєстрації шлюбу з позивачем за власні кошти відповідачки ОСОБА_2 Судом не взято до уваги, що позивачу як на час реєстрації у спірній квартирі, так і на час розгляду справи у суді, належить на праві приватної власності житловий АДРЕСА_4. Звертаючись до УЖКГ Криворізької міськради із заявою про приватизацію спірної квартири, відповідачка не знала про апеляційне оскарження рішення суду від 05.09.2002 року, однак суд першої інстанції, не перевіривши належним чином доводи відповідачки, прийшов до передчасного висновку про те, що відповідачка звернулась із заявою про приватизацію знаючи про апеляційне оскарження рішення суду. Крім того, суд прийняв уточнену позовну заяву з порушеннями вимог ч.2 ст. 31 ЦПК України, вирішив питання про вселення позивача в спірну квартиру без дослідження плану квартири, та в рішенні не вирішено питання про судові витрати.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду без змін, як законне та обгрунтоване.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, позивача ОСОБА_4, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на неї та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і обґрунтовано, відповідно до норм процесуального і матеріального закону, частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4
Цей висновок суду підтверджується встановленими обставинами, матеріалами справи.
Відповідно до ч.2 ст. 65 ЖК України особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з відповідачкою ОСОБА_2 перебували в зареєстрованному шлюбі з 06.05.1988 року. В тому ж році відповідачка ОСОБА_2 дала згоду на прописку свого чоловіка ОСОБА_4 в свою квартиру АДРЕСА_3 .
В 2001 році шлюб між сторонами був розірваний .
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05.09.2002 року ОСОБА_4 був визнаний втратившим право користування житловим приміщенням АДРЕСА_3
Ухвалою колегії суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.04.2003 року вказане рішення було скасоване і справа направлена на новий розгляд .
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25.02.2005 року позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 і по зустрічному позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про вселення, про визнання приватизації недійсною, визнання права на житлове приміщення залишено без розгляду через неявку сторін в судове засідання.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_4 у спірне жиле приміщення була вселений та прописаний у ньому за згоди наймача , його дружини ОСОБА_2
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»передача займаних кватир (будинків) здійснюється у спільну сумісну або часткову власність з письмової згоди всіх повнолітніх членів родини, які постійно проживають в даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим встановленням уповноваженого власника квартири.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 постійно проживав і був зареєстрований з 27.10.1988 року у спірній квартирі, своєї згоди на приватизацію не давав , в приватизації вказаної квартири участі не приймав. Тому суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку, що під час приватизації спірної квартири було порушено загальний порядок проведення приватизації та право ОСОБА_4 на участь у приватизації вказаної квартири, і визнав недійсними розпорядження органу приватизації , заяви на приватизацію, свідоцтво про право власності, витяг про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3, та визнав за ОСОБА_4 право користування вказаним жилим приміщенням і вселив ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_3.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 25 травня 1998 року відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення само по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено що вони висловлювали таку згоду. Тому суд обгрунтовано дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання за ним права користування зазначеним жилим приміщенням.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_4 рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05.09.2002 року був визнаний втратившим право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 , і вказане рішення суду не було оскаржене і тому відповідач ОСОБА_2 законно 20.03.2003 року звернулась з заявою у відділ приватизації житла для оформлення передачі у приватну власність спірної квартири , не заслуговують на увагу, дані обставини спростовуються письмовими матеріалами цивільної справи , відповідно до яких вказане рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05.09.2002 року ухвалою від 10.04.2003 року колегії суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області було скасоване і справа направлена на новий розгляд . Дані доводи апеляційної скарги спростовуються також тим, що в матеріалах цивільної справи , після заяви ОСОБА_4 від 18.12.2002 року про поновлення строку оскарження рішення суду та апеляційної скарги ОСОБА_4 від 20.01.2003 року ( том 1 а.с. 42, 45-47) , знаходиться письмове пояснення ОСОБА_2 від 07.02.2003 року ( том 1 а.с.52), в якому позивач ОСОБА_2 вказує, що строки оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05.09.2002 р. сплинули і вона заперечує надавати пояснення . Тобто ОСОБА_2 було відомо до звернення в відділ приватизації 20.03.2003 року , що ОСОБА_4 рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05.09.2002 р. оскаржив поданням до суду апеляційної скарги .
Суд повно і всебічно встановив дійсні обставини, що мають значення для справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам в їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення , якщо це порушення не призвело до неправильного вирішення справи .
Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
За таких обставин апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя: