УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а- 21266/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 10.3 ( І ) суддя: Бардін О.С.
Суддя-доповідач –Зубакова В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
06 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.,
суддів: Остапенко В.О., Неклеси В.І.,
при секретарі: Іванюк О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_2 на постанову Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 14 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу про визнання дій незаконними, зобов"язання провести перерахунок пенсії та стягнення моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник позивачки ОСОБА_2 –ОСОБА_4,-
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій незаконними, стягнення недоплаченої пенсії по втраті годувальника та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 12.08.1994 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника після смерті батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, однак їй було призначено соціальну пенсію в зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують трудовий стаж померлого.
Уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати дії відповідача незаконними; зобов`язати відповідача зробити переразунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, з 12 серпня 1994 року по 01 листопада 2009 року і виплатити на її користь різницю між перерахованою та отриманою пенсією з нарахуванням компенсації втрасти частини доходів; стягнути з відповідача 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди .
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня 2010 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом процесуального права: затягування строків розгляду справи, ущемлення прав позивача, порушення порядку складання постанови у повному обсязі, описова та мотивувальна частини рішення суду не відповідають ст. 163 КАС України. Ухвалюючи рішення суд не дослідив докази по справі, а саме: заяви ОСОБА_4 про призначення пенсії від 12.08.1994 року та 31.11.2004 року.
У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України №2748-VI «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, яким зокрема встановлюється, що апеляційні скарги щодо спорів, які подані до апеляційних судів до дня набрання чинності Законом України від 02.12.2010р. №2748 «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами»в порядку цивільного судочинства, та апеляційні скарги, передані відповідним апеляційним судам згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 18.02.2010р. №1691—VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», провадження за якими не відкрито, розглядаються цими апеляційними судами у порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, в межах доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що батько позивачки –ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та, відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом ЗАГС адміністрації Терського району Мурманської області, причина його смерті не встановлена (а.с. 12).
Рішенням Терського районного суду Мурманської області від 04.12.2007 року причиною смерті ОСОБА_5 визнано нещасний випадок на виробництві (а.с. 27-28).
З 12.08.1994 року ОСОБА_2 виплачувалась соціальна пенсія, а з 30.11.2004 року –пенсія по втраті годувальника.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для перерахунку пенсії по втраті годувальника з 1994 року та правомірності дій відповідача щодо призначення позивачки соціальної пенсії.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»(далі –Закон) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно ч.1 ст. 43 Закону сім’ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім’ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.
Статтею 44 Закону визначено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника (стаття 64), але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.
Пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.
Відповідно до ст. 83 цього Закону пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку:
а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності;
б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення матері позивачки до відповідача із заявою про призначення пенсії ОСОБА_2 у зв`язку із втратою годувальника 12.08.1994 року, причина смерті ОСОБА_5 не встановлена, а тому, оскільки підстав для застосування ч.1 ст. 43 Закону не було, призначення пенсії проводилось на загальних підставах пропорційно наявному трудовому стажу та заробітку ОСОБА_5
Відповідно до ст. 62 Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому ст. 56 Закону передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Оскільки в 1994 році позивачкою не було надано трудову книжку або інші, передбачені чинним законодавством документи, на підтвердження трудового стажу померлого ОСОБА_5, їй було правомірно призначено соціальну пенсію.
30.11.2004 року позивачці призначено пенсію по втраті годувальника, окільки нею було надано довідки щодо стажу роботи померлого ОСОБА_5
Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, оскільки він узгоджується з роз'ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –залишенню без змін відповідно до ст. 200 КАС України.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 14 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: В.П.Зубакова