УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-20552/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія –10.3.1 (Ш) суддя: Бутенко М.В.
Суддя-доповідач –Зубакова В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
06 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.,
суддів: Остапенко В.О., Неклеси В.І.,
розглянула в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційними скаргами позивачки ОСОБА_2 та відповідача Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання зробити перерахунок недоплаченої державної соціальної допомоги «дітям війни», -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі –УПФУ) про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання зробити перерахунок недоплаченої державної соціальної допомоги «дітям війни», посилаючись на те, що йому, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 2006 по 2010 роки відповідачем не виплачується щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в сумі 4914,20 грн.
Просив суд поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2006 року по 2010 рік в сумі 4914,20 грн..
Постановою Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання зробити перерахунок недоплаченої державної соціальної допомоги «дітям війни»задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо відмови в перерахунку щомісячної державної соціальної державної допомоги відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 05.10.2008 року по 31.03.2010 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову про задоволення її позовних вимог про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2006 року по 01.03.2010 року, визнавши причини пропущення строку позовної давності поважними, так як, суд розглядав справу за правилами цивільного законодавства, тому строк позовної давності до її спору повинен застосовуватися згідно ЦК України.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ ставить питання про скасування постанови та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішенням Конституційного Суду України дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в попередній редакції, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»до спірних правовідносин, правомірність його дій відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у відповідності до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.
У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України №2748-VI «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, яким зокрема встановлюється, що апеляційні скарги щодо спорів, які подані до апеляційних судів до дня набрання чинності Законом України від 02.12.2010р. №2748 «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами»в порядку цивільного судочинства, та апеляційні скарги, передані відповідним апеляційним судам згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 18.02.2010р. №1691—VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», провадження за якими не відкрито, розглядаються цими апеляційними судами у порядку адміністративного судочинства.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з»явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги відповідача УПФУ в Центрально - Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та позивачки ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.(а.с.11)
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з доведеності факту незаконної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в період з 05.10.2008 року по по 03.03.2010 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії позивачу у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на його користь з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18.11.2004 року чинна й на 2009 та 2010 роки.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії позивача, як дитині війни, а з 01.01.2008 року здійснював нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 28.05.2008 року - в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530, а саме: з 01.01.2008 року –47 грн., з 01.04.2008 року –48,10 грн., з 01.07.2008 року –48,20 грн., з 01.10.2008 року по лютий 2010 року –49,80 грн., (а.с.14-16), дійшов вірного висновку, поновивши позивачці строк звернення до суду з 05.10.2008 року, про дію в період з 05.10.2008 року по 03.03.2010 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії за вказані періоди незаконною.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» та ч.5 ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати».
У зв’язку з цим, доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Безпідставними вважає колегія суддів й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530, з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Доводи позивачки про застосування при розгляді справи строку позовної давності по ЦК України безпідставні, оскільки з позовною заявою до суду позивачка звернулась 03.03.2010 року на підставі КАС України, та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про підвідомчисть справ пов`язаних з соціальними виплатами»від 18 лютого 2010 року №1691-VІ, який набрав чинності 10 березня 2010 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом адміністативні суди завершують розгляд справ, провадження в яких було відкрито за пунктом 3 ч.1 ст. 18 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційні скарги відповідача УПФУ в Центрально - Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та позивачки ОСОБА_2 підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду –залишенню без змін відповідно до ст. 200 КАС України.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги позивачки ОСОБА_2 та відповідача Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: