УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-20069/11
Справа № 22а-20069/11 Головуючий в суді першої
Категорія № 10.3.1 (4) інстанції – Прасолов В.М.
Доповідач – Савіна Г.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Савіної Г.О.,
суддів: Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу про визнання дій неправомірними, стягнення грошової суми, покладення зобов’язання, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу (далі – УПФУ в Саксаганському районі) про визнання дій неправомірними, стягнення грошової суми, покладення зобов’язання посилаючись на те, що має статус «дитини війни», тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідачем таке підвищення виплачувалось не в повному обсязі, тому просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо не нарахування та невиплати їй соціальної допомоги, стягнути з відповідача недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по травень 2009 року включно в сумі 4435,90 грн. та зобов’язати відповідача надалі при нарахуванні пенсії нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо не нарахування ОСОБА_2 державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006-2007 роках, визнано протиправними у 2008-2009 роках дії Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо нарахування ОСОБА_2 державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, що не відповідає вимогам закону, зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 як дитині війни недоплачену державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки в сумі 2993 грн. 20 коп. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 59 грн. 50 коп.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2009 в постанові Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 вересня 2009 року виправлено описку в сумі, яка підлягає стягненню на користь позивача з 2993 грн. 20 коп. на вірну 2998 грн. 87 коп.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішенням Конституційного Суду України дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність у відповідача бюджетних асигнувань для виплати позивачу допомоги, правомірність його дій відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відповідності до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530. Крім того, при задоволенні позовних вимог за 2009 рік суд вийшов за межі позовних вимог, чим порушив ч. 2 ст. 11 КАС України. Окрім цього, суд не звернув увагу на пропуск позивачем річного строку позовної давності.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон) від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності з 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.
Закони України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати запроваджені не були.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для перерахунку та виплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік, проте не погоджується з визнанням дій відповідача щодо не нарахування позивачу державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправними за 2006 рік у резолютивній частині постанови.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_2, а з 22 травня 2008 року по теперішній час здійснює підвищення до її пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року проте помилково визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за весь 2007 та 2008 роки протиправною, оскільки з 01.01.2007 року до 08.07.2007 року і з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року відповідачем державна соціальна допомога виплачувалася позивачу відповідно до Законів України про державні бюджети на ці роки.
Погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції щодо наявності права позивача на перерахунок підвищення до її пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року, оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році не змінювались і її дія не призупинялася, а розмір підвищення відповідачем не коригувався. Однак не погоджується з визначеним судом кінцевим строком (2009 рік), оскільки з позовом позивач звернулася 15 червня 2009 року.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» й ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік».
У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Посилання ж відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом про Державний бюджет України затверджуються повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Оскільки дія Законів про бюджет на 2007 і 2008 роки закінчується відповідно 31.12.2007 та 31.12.2008 року, то і перерахунок має вчинятися до цих дат, а за 2009 рік перерахунок має вчинятися за період з 01.01.2009 року по 15.06.2009 року.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо не порушення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки на думку суду, позивач звернулася з позовом в межах трирічного строку, передбаченого ст. 257 ЦК України, враховуючи, що спірні правовідносини регулюються та вирішуються згідно адміністративного судочинства, тому позивач, звернувшись до адміністративного суду з позовом 15.06.2009 року пропустила строк звернення до суду з позовом, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на застосуванні судом положень ч. 2 ст. 99, ч. 1 ст. 100 КАС України.
Позивач же в позовній заяві просила суд поновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, визнавши причини пропуску поважними, оскільки про належні їй, як дитині війни виплати їй не було повідомлено, тому про факт порушення її прав їй стало відомо лише в травні 2009 року випадково від знайомих.
Судом першої інстанції дане питання розглянуто та вирішено не було.
На думку колегії суддів доводи позивача щодо поважності причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом безпідставні, оскільки законодавчо не передбачено обов’язку державних органів повідомляти відповідних осіб про належні їх пільги та виплати. До того ж прийняття Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і пов’язані з ним пільги та виплати були детально висвітлені в пресі та по телебаченню, а тому доводи позивача щодо необізнаності в нормах законодавства не можна вважати поважною причиною пропуску звернення до суду. З цих підстав її вимога щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволенню не підлягає, позовні ж вимоги підлягають задоволенню в межах річного строку звернення до суду.
Судом необґрунтовано зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки в сумі 2993,20 грн., оскільки згідно з п.2.2 п.п. 6 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районних у містах, відповідач відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу по вихованню та інші види виплати відповідно до чинного законодавства. Нарахування позивачу соціальної державної допомоги є компетенцією Управління Пенсійного фонду України і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми соціальної допомоги.
В порушення вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судом стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 59,50 грн., оскільки якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Частиною 3 ст. 94 КАС України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Постанова суду в частині відмови у позові щодо зобов’язання відповідача нараховувати позивачу щомісячну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі при нарахуванні пенсії сторонами не оскаржена.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо не нарахування ОСОБА_2 державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006-2007 роках, визнання протиправними у 2008-2009 роках дії Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо нарахування ОСОБА_2 державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, що не відповідає вимогам закону, зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 як дитині війни недоплачену державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки в сумі 2993 грн. 20 коп. скасувати та прийняти в цій частині, відповідно до ч. 4 ст. 202 КАС України, нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, а саме про відмову ОСОБА_2 у поновленні строку звернення до суду з адміністративним позовом, визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо не нарахування ОСОБА_2 державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 15 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 15 червня 2009 року та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії за вказаний період з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. В решті цього позову позивачу слід відмовити.
Відповідно до ст. 94 КАС України підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3,40 грн. по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 195, 197, ч. 4 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 лютого 2010 року в частині визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо не нарахування ОСОБА_2 державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006-2007 роках, визнання протиправними у 2008-2009 роках дії Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо нарахування ОСОБА_2 державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, що не відповідає вимогам закону, зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 як дитині війни недоплачену державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки в сумі 2993 грн. 20 коп. скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Відмовити ОСОБА_2 у поновленні строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо не нарахування ОСОБА_2 державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 15 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 15 червня 2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 15 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 15 червня 2009 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3,40 грн. по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева