Справа № 2-3133/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 квітня 2011 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.07.1997 між позивачем і відповідачем укладено шлюб. Від даного шлюбу вони мають сина ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1. Згодом сторони почали віддалятися один від одного і це призвело до того, що в подальшому спільне життя у них не склалося: вони постійно сваряться, не можуть знайти спільної мови. Через розбіжність у поглядах на життя спільне проживання сторін, існування сім’ї та збереження шлюбу виявилося неможливим. Шлюбні стосунки фактично припинилися з січня 2011 року і з цього часу спільного господарства вони не ведуть. У зв’язку з цим позивач просить розірвати шлюб, укладений з відповідачем.

У судовому засіданні позивач підтримала свій позов та просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надіславши до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність і не заперечував проти задоволення позову (а.с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до матеріалів справи

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у шлюбі з 05.07.1997, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Залізничного району м. Києва, та про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за № 419 (а.с. 5).

Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Залізничного району м. Києва 30.12.1997, актовий запис № 1253 (а.с. 5).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, збереження шлюбу і примирення між ними не можливе.

Повно та всебічно з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову та встановивши, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 112, ч. 2 ст. 114 СК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 174, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 05 липня 1997 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного району м. Києва за актовим записом № 419, розірвати.

Залишити ОСОБА_1 після розірвання шлюбу прізвище «ОСОБА_1».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня рішення його проголошення.

Головуючий