УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-20533/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія –10.3.2 (ІУ) суддя: Затолочний В.С.
Суддя-доповідач –Зубакова В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
23 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.,
суддів: Неклеси В.І., Остапенко В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті Кривому Розі ради на постанову Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті Кривому Розі ради, Начальника Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті Кривому Розі ради Дніпропетровської області Малової Наталі Тимофіївни про визнання неправомірними дій посадових осіб, зобов»язання вчинити дії з перерахунку та виплати щорічної одноразової допомоги до Дня перемоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті Кривому Розі ради (надалі по тексту –УПФУ), Начальника Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті Кривому Розі ради Дніпропетровської області Малової Наталі Тимофіївни про визнання неправомірними дій посадових осіб, зобов»язання вчинити дії з перерахунку та виплати щорічної одноразової допомоги до Дня Перемоги, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом війни 2 групи, має право на отримання щорічної одноразової допомоги до Дня перемоги в розмірі 8-ти мінімальних пенсій за віком, що передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», але відповідач виплачував йому, вказану допомогу до 5 травня за 2008 та 2009 роки не в повному обсязі, тому просив визнати дії відповідачів дії відповідачів неправомірними, поновити порушені права, зобов»язати відповідача 1 сплатити недоплачені кошти в розмірі, передбаченому чинним законодавством.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2010 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, Начальника Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Малової Наталі Тимофіївни про визнання неправомірними дій посадових осіб, зобов’язання чинити дії з перерахунку ти виплати щорічної одноразової допомоги до Дня Перемоги.
Визнано неправомірними дії відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо відмови у перерахунку позивачу ОСОБА_4 сум щорічної одноразової допомоги до 05 травня відповідно до ст. 13 Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у 2008,2009 роках.
Зобов»язано відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплатити позивачу ОСОБА_4 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги до 05 травня за 2008,2009 роки, з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами, встановленими ст. 13 Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком на відповідний період, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного відповідно до статті 28 Закону України № 1058-1У «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6, посилаючись на неврахування судом того, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік здійснена позивачу в квітні 2008 року у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»в сумі 400 грн., а за 2009 рік - у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»в сумі 430 грн. Крім того відповідач вважає, що суд помилково застосував до спірних правовідносин показник мінімального розміру пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України №2748-VI «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, яким зокрема встановлюється, що апеляційні скарги щодо спорів, які подані до апеляційних судів до дня набрання чинності Законом України від 02.12.2010р. №2748 «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами»в порядку цивільного судочинства, та апеляційні скарги, передані відповідним апеляційним судам згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 18.02.2010р. №1691—VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», провадження за якими не відкрито, розглядаються цими апеляційними судами у порядку адміністративного судочинства.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з»явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст.. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, є інвалідом 2-ї групи, у зв’язку з чим УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, на обліку якого він перебуває, йому виплачує щорічно разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з неправомірності дій відповідача 1 стосовно відмови виплати на користь позивача в 2008, 2009 роках суми щорічної разової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2-ї групи в розмірах, визначених ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту», й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити нарахування та виплату сум такої допомоги у відповідності до вищевказаної норми Закону.
Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на наступне.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з права позивача на отримання щорічної допомоги до 5 травня за 2008, 2009 роки в розмірі, передбаченому ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту».
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни 2-ї групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107-VI внесено зміни до вищевказаного Закону й визначено, що розмір разової грошової допомоги, яка виплачується особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про державний бюджет України.
У відповідності до Постанови «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»№ 183 від 12.03.2008 року Кабінетом Міністрів України встановлено розмір разової грошової допомоги до 5 травня. Зокрема, в п.1 якої вказано, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань» інвалідам війни 2-ї групи здійснюється в розмірі 400 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені до Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо розміру разової грошової допомоги до 5 травня визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тобто відновлено дію ч.5 ст. 13 Закону України в попередній редакції.
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22 травня 2008 року –приписи ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту».
Як вбачається з матеріалів справи, щорічна допомога до 5 травня за 2008 рік була виплачена позивачу в квітні 2008 року в розмірі 400 грн., що відповідає положенням п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», норми якої підлягали застосуванню до врегулювання спірних правовідносин, як пріоритетні (а.с. 17).
Однак, вищевказане не було враховано судом першої інстанції при вирішенні спору, у зв’язку чим колегія суддів, погоджуючись з доводами апеляційної скарги відповідача, вважає, що районний суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій посадових осіб УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради стосовно відмови йому у перерахунку та виплати сум щорічної одноразової допомоги до Дня Перемоги за 2008 рік, а також зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену суму щорічної одноразової допомоги до Дня Перемоги за 2008 рік.
Доводи ж апеляційної скарги відповідача щодо правомірності його дій стосовно виплати позивачу суми щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік безпідставні, оскільки на час виплати у 2009 році такої допомоги дія ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо розміру допомоги зупинена не була.
Разом з тим, відповідно матеріалам справи, відповідачем була виплачена разова допомога до 5 травня за 2009 рік позивачу в розмірі 430 грн. (а.с. 17), що суперечить положенням вищезазначеного Закону.
Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо виплати на користь позивача щорічної допомоги до 5 травня у 2009 році є правильним, відповідає вимогам діючого законодавства та підтверджується матеріалам справи.
У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги до 5 травня позивачу як інваліду війни на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечать положенням ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Визначаючи розмір щорічної разової допомоги до 5 травня, який повинен нарахувати та сплатити відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» та ч.5 ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати».
За таких обставин, колегія суддів, вважає, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду в частині визнання неправомірними дії посадових осіб УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради стосовно відмови позивачу у перерахунку та виплати сум щорічної одноразової допомоги до 5 травня за 2008 рік, а також зобов’язання нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму щорічної одноразової допомоги до 5 травня за 2008 рік - скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині постанова суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 постанова суду не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2010 року в частині визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області стосовно відмови у перерахунку та виплати позивачу ОСОБА_4 сум щорічної одноразової допомоги до 05 травня відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2008 рік, а також зобов’язання відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_4 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги до 5 травня за 2008 рік, з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами встановленими ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком на відповідний період, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного відповідно до ст.. 28 Закону України № 1058-1у «Про загальнообов»язкове державне пенсійне забезпечення»–скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: