УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22301/11
Справа № 22ц-22301/2011 Головуючий в суді першої
Категорія № 26 (3) інстанції – Деркач Н.М.
Доповідач – Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – представника відповідача Чуплої Ірини Сергіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – Відділення Фонду) та просив стягнути з відповідача на його користь 181400 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2010 року позов задоволено частково, на користь позивача стягнуто 50000 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд не врахував, що право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Відділення Фонду скасовано для всіх застрахованих громадян, незалежно від дати встановлення втрати професійної працездатності, і відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується винною особою, тому Відділення Фонду безпідставно притягнуто до участі у справі в якості відповідача, не взяв до уваги, що позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди, оскільки довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є тільки підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди – частини втраченого заробітку, і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди, а також не звернув увагу на пропуск позивачем тримісячного строку позовної давності передбаченого ст. 233 КЗпП України.
В своїх запереченнях позивач ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 тривалий час працював у шкідливих умовах праці у ВАТ «Суха Балка».
Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 07 квітня 2005 року позивачу встановлене професійне захворювання: радикулопатія шийна і попереково-крижова з вираженими порушеннями біомеханіки хребта, стійким больовим і м’язово-тонічним синдромами, вираженим периферічним нейроваскулярним синдромом верхніх та нижніх кінцівок, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді двостороннього плечолопаткового пері артрозу ПФС-другого ст., деформівного артрозу колінних суглобів ПФ першого-другого ст.
Згідно п. п. 17, 19 акту розслідування професійного захворювання № 20 від 22 квітня 2005 року причиною професійного захворювання є робота протягом 17 років в умовах підвищеного рівня фізичного перевантаження винним у профзахворюванні позивача визнано адміністрацію шахти «Ювілейна» Ват «Суха Балка», яка допустила порушення вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 Кодексу Законів про Працю.
Висновком МСЕК від 25 травня 2005 року ОСОБА_3 вперше встановлено 50 % втрати професійної працездатності та визнано його інвалідом третьої групи. При останньому переогляді 01 червня 2008 року позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності та підтверджено третю групу інвалідності безстроково.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності», яка передбачає відшкодування Відділенням Фонду моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_3 у зв'язку з втратою професійної працездатності встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
У зв’язку з цим доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів спричинення позивачу моральної шкоди є безпідставними.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Тому доводи апеляційної скарги стосовно відсутності висновку МСЕК щодо наявності моральної шкоди є безпідставними.
Доводи відповідача щодо неврахування судом того, що право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Відділення Фонду скасовано для всіх застрахованих громадян, є безпідставними, оскільки позивачу втрата професійної працездатності вперше встановлена висновком МСЕК у 2005 році, тобто правовідносини сторін виникли за чинності вищезазначених норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності», які передбачали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Відділення Фонду.
У зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачені, тому доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з такими вимогами, не ґрунтуються на законі.
Крім того, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги роз’яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, ступінь втрати професійної працездатності, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, наслідків, що наступили, колегія суддів вважає, що належною компенсацією відповідачем отриманої позивачем моральної шкоди є сума в 40000 грн.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2010 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3 з 50000 грн. до 40000 (сорока тисяч) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева