Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22а-5017/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Панфілова А.В.

                         Доповідач Савченко  С. О.   

Постанова

Іменем України

05.05.2011 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

Головуючого судді –Белінської І.М.

          Суддів –Савченко С.О., Гайсюка О.В.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу Х11 «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами від 02.12.2010 року №2748-V1, розглянула в порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання бездіяльності та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

26 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом про зобов’язання вчинити певні дії.

Зазначав, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не нараховувалося та не виплачувалося, просив поновити строк звернення з позовом до суду, визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2010 року позов задоволено. Суд, розглянувши справу в порядку письмового провадження,  визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано.  

У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що Державним бюджетом кошти на виплату підвищення до пенсії дітям війни не передбачені і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано, мінімальний розмір пенсії, передбачений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується. Крім того, позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права.

 Позивач постанову суду не оскаржив.

 Згідно з ч.8 ст.183-2 КАС України апеляційна скарга управління Пенсійного фонду розглянута в порядку письмового провадження.

          Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у визначених статтею 195 КАС України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

          Встановлено, що позивач відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" набув статусу дитини війни.

          Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни  пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, гарантоване ст.46 Конституції України, є визначальною для вирішення даного спору.

Суд дійшов правильного висновку, що посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань на виплату підвищення до пенсії дітям війни не є підставою для відмови у позові, оскільки реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань.  

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Виходячи з наведеного, суд обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність відповідача по ненарахуванню позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», проте період, за який має бути проведено нарахування і виплата підвищення до пенсії, суд визначив неправильно.

Відповідно до ст.99 КАС України в редакції, яка була чинною на час пред’явлення позову і розгляду судом першої інстанції справи, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідач в апеляційній скарзі просив застосувати встановлений законом строк звернення до суду і відмовити у позові (а.с.22).

    Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що строк звернення до суду позивачем пропущений з поважних причин.  

   Проте такі висновки суду не можна визнати переконливими.

   Порушення прав позивача відбувалось періодично –кожного місяця, починаючи з 09.07.2007 року, а тому у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду.

    Оскільки позивач звернувся до суду 26 лютого 2010 року, враховуючи  встановлений законом річний строк звернення до суду, його права підлягають захисту за період з 26 лютого 2009 року і задоволенню підлягають позовні вимоги щодо перерахунку та виплати доплати до пенсії в межах річного строку звернення до суду  та в межах заявлених позовних  вимог, тобто за період з 26 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.

    Суд помилково задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку та виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 25 лютого 2009 року.

    За таких обставин постанову суду  не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.207 КАС України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді задовольнити частково.

Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2010 року –скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 26 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком –протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 26 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя:  

Судді: