2-934/11

Р  І  Ш  Е  Н Н  Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12.04.2011р . Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого –судді  Шумко  А.В.

при секретарі –Бакал С.В., Тасенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 –про стягнення моральної шкоди та відшкодування витрат, понесених на лікування у зв’язку з ушкодження здоров’я внаслідок ДТП, –

в с т а н о в и в :

в жовтні 2010р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та відшкодування витрат, понесених на лікування у зв’язку з ушкодження здоров’я внаслідок ДТП. Зазначав, що 11.09.2009 приблизно о 17-15 годин у м.Києві на перехресті вул.Саксаганського і вул.Паньківської сталася ДТП з його участю та участю автомобіля «Лексус»д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 Він переходив проїзну частину вул.Саксаганського у районі перехрестя з вул.Панківською по регульованому пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора для пішоходів. Автомобіль «Лексус»під керуванням ОСОБА_2, рухаючись по вул.Саксаганського, з боку вул.Тарасівської у напрямку вул.Л.Толстого, виїхав на перехрестя з вул.Паньківської на червоне світло для автомобілів, оскільки зелене світло з протилежного боку дозволяло рух пішоходів, при цьому відповідач не надала позивачу можливості закінчити перехід проїзної частини та скоїла на нього наїзд. «Швидкою»позивача було доставлено до Київської міської клінічної лікарні №17. Під час ДТП позивач отримав тілесні ушкодження у виді забію та пошкодження м»яких тканин тім»яної частини голови, забію та травмування грудної клітини, забію та травмування лівого плечового суглобу, у зв»язку з чим позивач перебував на амбулаторному лікуванні 37 днів. Згідно акту судово-медичного дослідження (обстеження), здійсненого судово-медичним експертом ОСОБА_3, позивачу внаслідок ДТП нанесені легкі тілесні ушкодження. З огляду на зазначений термін перебування позивача на амбулаторному лікуванні, він не погодився з таким висновком та оскаржив до органів прокуратури постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2, а також звернувся із заявою про порушення кримінальної справи відносно судово-медичного експерта, що видав акт обстеження.

Безпосередньо на місті ДТП відповідачка запропонувала сплатити позивачу 1000 доларів США за визнання ним  своєї вини у ДТП, на що він спочатку погодився, а потім позивачка поїхала з місця ДТП, не сплативши грошей. У подальшому, позивачка, довідавшись про місце проживання позивача,  здійснила спробу спілкування, від якого позивач відмовився, оскільки така пропозиція мала місце через тривалий час після ДТП, та через ненадання нею матеріальної допомоги на відновлення здоров»я.

Внаслідок ДТП позивач зазнав моральної шкоди у зв»язку з фізичним болем та стражданнями від ушкодження здоров»я, переніс психологічний стрес внаслідок наїзду, душевні страждання через протиправну поведінку відповідачки, приниження честі і гідності, що були викликані пропозицією відповідачки сплатити кошти за замовчування обставин ДТП, ухилення відповідачки від добровільної матеріальної та моральної допомоги для відновлення здоров»я позивача.

Просив стягнути з відповідачки  у відшкодування моральної шкоди 20 000, 00 грн. Крім того, просив стягнути з неї понесені позивачем витрати на санаторно-курортне лікування в сумі 5 300,00 грн., витрати пов»язані з медичним обстеженням внаслідок ДТП в сумі 1068,70 грн, витрати на посилене харчування за період з вересня по жовтень 2009 року в сумі 2000,00 грн.

У судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги, у відшкодування моральної шкоди  просив стягнути з відповідачки 40 000,00 грн, решту вимог підтримав. Збільшення позовних вимог позивач та його представник обґрунтували тим, що відповідачка мала намір сплатити йому за моральну шкоду 30 000,00 грн, про що у присутності адвоката ОСОБА_4 та лікаря написала мирову угоду, проте у подальшому, посилаючись на тиск на неї збоку представника позивача ОСОБА_4, від такої мирової угоди та її підписання відмовилась. Пояснили, що неодноразово оскаржували до органів прокуратури постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2, та постанову про відмову в  порушенні кримінальної справи відносно судово-медичного експерта ОСОБА_3, проте на день розгляду справи відповідні постанови про відмову в порушені кримінальних справ набрали законної сили, з чим вони погодились.

Щодо понесених позивачем витрат на посилене харчування, санаторно-курортне лікування, витрати пов»язаних з медичним обстеженням після  ДТП, зазначених у позові, позивач пояснив, що посилене харчування, пройдене ним медичне обстеження та санаторно-курортне лікування лікарями йому не призначалося, здійснено ним за власною ініціативою. Під час його перебування у санаторії «Жовтень», ним здійснювалось лікування органів кишково-шлункового тракту.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, в подальшому позовні вимоги визнала частково, у розмірі 3 000,00 грн. моральної шкоди, з урахуванням виду та тяжкості тілесних ушкоджень та обставин ДТП. Не заперечувала, що відповідачкою одразу після ДТП було запропоновано позивачу 1000,00 доларів США, проте такі кошти пропонувалися у відшкодування завданої позивачеві шкоди, від отримання даних коштів позивач відмовився. Щодо решти позовних вимог заперечила, вважала, що позивачем та його представником не надано доказів того, що пройдене позивачем обстеження, санаторно-курортне лікування пов»язано з отриманими при ДТП тілесними ушкодженнями, як і доказів витрат на посилене харчування та його необхідність, визначення розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 40 000,00 грн.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що знає позивача у зв»язку з відвідуванням ним поліклініки Шевченківського району м.Києва, де вона раніше працювала ст.медичною сестрою терапевтичного відділення. 11.09.2009р. біля пішохідного переходу по вул.Паньківській зустріла позивача, який чекав дозволяючого сигналу світлофора. Коли загорілося зелене світло для пішоходів, разом з ним почала перехід проїзної частини, проте при переході його випередила, тому моменту зіткнення не бачила. Після ДТП підбігла до ОСОБА_1., який був зокривавлений, оскільки впав головою на асфальт, викликала по мобільному телефону швидку, працівників ДАІ не викликала. По приїзду працівників ДАІ дала пояснення. Дівчина, що збила автомобілем ОСОБА_1. стояла біля машини перелякана, чи розмовляла ця дівчина із позивачем, не бачила; сама після ДТП з позивачем не розмовляла. Швидка приїхала хвилин через двадцять після ДТП та забрала позивача, а вона пішла на роботу.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідачки, свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи №3-10550/2009 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких мотивів.

У судовому засіданні встановлено, що 11.09.2009 о 17-15 годин на перехресті вул.Саксаганського і вул.Паньківській у м.Києві відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Лексус»д.н. НОМЕР_1, виїжджаючи на дозволений сигнал світлофора, не надала дорогу пішоходу ОСОБА_1, який закінчував перехід проїзної частини, внаслідок чого здійснила на нього наїзд, чим порушила п.п.18.2 Правил дорожнього руху України.

Постановою судді Голосіївського районного суду м.Києва від 02.10.2009р., яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, призначено адміністративне стягнення у виді штрафу.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 свою вину за ст.124 КУпАП  визнала повністю.

Згідно акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 2090/Е від 03.12.2009, здійсненого судово-медичним експертом ОСОБА_3, при вивченні медичних документів  на ім»я ОСОБА_1.,1928 р.н. встановлено, що у нього мали місце тілесні ушкодження: садно по задній поверхні правого ліктьового суглобу; забійна рана правої тім»яно-потиличної ділянки, які спричинені тупими предметами та могли утворитися 11.09.2009р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (зіткнення автомобіля що рухався, з пішоходом) та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я  (за критерієм тривалості розладу здоров»я). Діагноз –«ЗТКГ. Забій грудної клітки. Післятравматична міжреберна невралгія. Післятравматичний періартрит лівого плечового суглобу»–не підтверджений об»єктивними клінічними даними (описом стану м»яких тканин та грудної клітки та лівого плечового суглобу), результатами додаткових методів обстеження, у зв»язку з чим не може враховуватись при визначенні наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, згідно з п.п.4.6., 4.13.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»(а.с.20 -21).

У суду відсутні сумніви в обґрунтованості зазначеного акту судово-медичного дослідження (обстеження), оскільки його проведено судово-медичним експертом Київського міського бюро судово-медичної експертизи, який має вищу кваліфікаційну категорію та стаж роботи за фахом 24 роки. Зі змісту вказаного акту вбачається, що при проведенні даного обстеження (розпочато 19.11.2009р., закінчено 03.12.2009р.) досліджувалась завірена копія амбулаторної карти на ім»я ОСОБА_1., із даними щодо стану здоров»я позивача, що стали підставою видачі листків непрацездатності, які додані позивачем до позовної заяви.

Відповідно до ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2). Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5).

Згідно ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я фізичній особі, зобов»язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ч.1).

За правилами ст.60 ЦПК України, кожна особа зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.2). Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч.3). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4).

Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень, зобов»язані подати усі наявні у них докази  до або під час попереднього удового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться –до початку розгляду справи по суті (ч.2 ст.27 ЦПК України).

Позивачем та його представником, відповідно до вимог ст.ст. 60, 27 ч.2 ЦПК України, не надано доказів того, що обстеження, пройдене позивачем 27.05.2010 року у Київському міському консультативно-діагностичному центрі, вартістю 70,00 грн., 715,00 грн., 283,70 грн. (квитанції до прибуткових касових ордерів –а.с.16), санаторно-курортне лікування в санаторії «Жовтень»з 30.06.2010 по 19.07.2010 та з 20.07.2010 по 24.07.2010 року, загальною вартістю 5300,00 грн. (фіскальні чеки –а.с.16, санаторно-курортна книжка –а.с.7-15) та витрати на посилене харчування за період з вересня по жовтень 2009 року в сумі 2000,00 грн. (доказів зазначених витрат на вказану суму не надано) –були здійснені позивачем у зв»язку з отриманням ним тілесних ушкоджень внаслідок ДТП 11.09.2009р.; не надано доказів необхідності відповідного дослідження, лікування та харчування, а також призначення його лікарями. Крім  того, згідно пояснень позивача у судовому засіданні та зазначеної санаторно-курортної книжки, позивач у санаторії «Жовтень»проходив лікування органів кишково-шлункового тракту, що не пов»язано з тілесними ушкодженнями, отриманими ним при ДТП, санаторно-курортне лікування проходив з метою загального покращення стану свого здоров»я.

З огляду на зазначені обставини, у позові в частині вимог про стягнення з відповідачки витрат на санаторно-курортне лікування в сумі 5 300,00 грн., витрат пов»язаних з медичним обстеженням в сумі 1068,70 грн., витрат на посилене харчування в сумі 2000,00 грн., належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. Якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3).  

Суд вважає, що позивач внаслідок отриманих тілесних ушкоджень при ДТП 11.09.2009р., що мала з вини відповідача ОСОБА_2, зазнав моральної шкоди у зв»язку з фізичним болем через ушкодження здоров’я; душевних страждань, у зв»язку з протиправною поведінкою відповідача –порушенням нею Правил дорожнього руху України та психологічному стресі внаслідок здійсненого на позивача наїзду.

Позивачем та його представником відповідно до ст.60 ЦПК України не доведено факту приниження відповідачкою честі і гідності позивача, та пропозиції відповідачки сплатити кошти в сумі 1000 дол.США саме за замовчування обставин ДТП, ухилення відповідачки від добровільної матеріальної та моральної допомоги для відновлення здоров»я позивача. Як встановлено в судовому засіданні та не заперечено учасниками судового розгляду, відповідачка місце пригоди не залишала, на місці ДТП залишалася до приїзду працівників ДАІ; при розгляді справи про адміністративне правопорушення вину у вчиненні ДТП визнала. Крім того, позивачем та його представником не надано суду доказів обґрунтованості визначення розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 40 000 грн.

Суд, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд ураховує наведені обставини, а також виходить із зазначених вище виду, а також тяжкості тілесних ушкоджень (легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров»я), отриманих позивачем, його віку –1928 р.н., істотності змін у звичному укладі життя позивача, пов»язаних із зверненням до медичних закладів з приводу отриманих тілесних ушкоджень, що стверджується листками непрацездатності (а.с.6); ураховує ту обставину, що, відповідачкою одразу після ДТП було запропоновано позивачу 1000,00 доларів США у відшкодування завданої позивачеві шкоди; обставини ДТП, те, що шкоду заподіяно внаслідок необережних дій відповідача; а також враховує вимоги розумності і справедливості.  

З урахуванням наведених обставин суд вважає, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди  підлягають частковому задоволенню, в сумі 8 000,00 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: судовий збір в сумі 8,50 грн та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,00 грн, а всього судових витрат –45,50 грн.

На підставі наведеного, ст.ст. 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57- 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та відшкодування витрат, понесених на лікування у зв’язку з ушкодження здоров’я внаслідок ДТП –задоволити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженки м.Києва) на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

          В решті позовних вимог –відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженки м.Києва) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 (вісім) грн 50 коп та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) грн 00 коп, а всього судових витрат –45 (сорок п»ять) грн 50 коп.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя :