Справа № 2-14/11 Головуючий у 1 інстанції:Ференс-Піжук О.Р.

Провадження № 22-ц/0390/563/11

Категорія:27 Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Гапончука В. В.

суддів -  Киці С.І., Подолюка В.А.,

при секретарі   Понєдєльніку О.А.,

          з участю

представника відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» - Савицької Г.Р.,

позивача – ОСОБА_2,

представника позивача – ОСОБА_3,          

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Нововолинського міського суду від 16 лютого 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому зазначав, що 27.02.2006 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір про надання коштів в сумі 143735,00 грн. для купівлі автомобіля. Крім того позивачем було укладено 27.02.2006 року договір страхування наземного транспорту з ЗАТ «СК «Інгосстрах». Починаючи з 2008 року ОСОБА_2 уклав договір страхування транспортного засобу з ВАТ СК «ПЗУ Україна» при цьому розірвавши попередній договір страхування за згоди уповноваженого представника ПАТ КБ «Приватбанк». В грудні 2009 року позивачу стало відомо, що представник банку ОСОБА_4 в односторонньому порядку оформив договір страхування транспортного засобу ще і з ЗАТ «СК «Інгосстрах», який був чинний і на 2009-2010 роки, внаслідок чого ОСОБА_2 було зайво нараховані кошти по страхових внесках. В зв’язку з викладеним позивач зазначав, що ним було зайво виплачені кошти по страхових внесках в 2008-2010 роках на користь ЗАТ «СК «Інгосстрах» і вважав, що кошти по кредитному договору він виплатив повністю.

В своїй заяві ОСОБА_2 просив розірвати кредитний договір №VONVAK0400100 від 27.02.2006 року між ним і ПАТ «Приватбанк», визнати недійсними договори страхування наземного транспорту укладені між ПАТ «Приватбанк» і ЗАТ СК «Інгосстрах» в 2008-2010 роках на його користь та стягнути з ПАТ «Приватбанк» на свою користь завдану йому неправомірними діями відповідача моральну шкоду в сумі 10000,00 грн, а також судові витрати на загальну суму 1364,58 грн.

Ухвалою Нововолинського міського суду від 16.02.2011 року було прийнято відмову позивача від частини позовних вимог та закрито провадження в частині вимоги ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору №VONVAK0400100 від 27.02.2006 року укладеного між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк», визнання недійсними договорів страхування наземного транспорту укладеними між ПАТ КБ «Приватбанк» і ЗАТ СК «Інгосстрах» на 2008-2010 роки.

Рішенням Нововолинського міського суду від 16.02.2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» в його користь у відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. відмовлено. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» в користь ОСОБА_2 1083,40 грн. судових витрат за надання правової допомоги, 120,00 грн. сплачених витрат на ІТЗ розгляду справи та 173,00 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представником ПАТ КБ «Приватбанк» була подана апеляційна скарга в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким змінити рішення Нововолинського міського суду від 16.02.2011 року в частині стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу, а в іншій частині залишити без змін.

Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що 27.02.2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір №VONVAK0400100 відповідно до умов якого позивач отримав грошові кошти в сумі 143735,00 грн. для купівлі автомобіля.

Придбаний автомобіль було застраховано в ЗАТ СК «Інгосстрах» на періоди: з 21.02.2006 року по 20.02.2007 року, з 21.02.2008 року по 20.02.2009 року та з 21.02.2009 року по 20.02.2010 року.

При цьому з ініціативи позивача починаючи з 19.02.2008 року транспортний засіб було також застраховано в ВАТ СК «ПЗУ Україна» відповідно до договору страхування серії V6.0 №007905 від 19.02.2008 року. Вигодонабувачем за даним договором являвся ПАТ КБ «Приватбанк», про що свідчить наявність підпису представника банку та відтиск печатки в тексті правочину.

Як вбачається з досліджених в суді доказів та пояснень учасників судового розгляду кошти, які вносилися ОСОБА_2 в 2008-2010 роках на погашення кредиту частково перераховувалися ПАТ КБ «Приватбанк» на ім’я ЗАТ СК «Інгосстрах», як страхові платежі за укладеним договорами. При цьому зі згоди та відому адміністрації банку 19.02.2008 року позивачем укладено договір страхування автомобіля  з ВАТ СК «ПЗУ Україна». Належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність волевиявлення ОСОБА_2 на укладення договорів страхування транспортного засобу з ЗАТ СК «Інгосстрах» в 2008-2010 роках представником ПАТ КБ «Приватбанк» в суді надано не було.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ЗАТ СК «Інгосстрах» було повернуто кошти в розмірі 15528,53 грн. сплачені позивачем за страхування автомобіля та особисте страхування. Після здійснення перерахунку борг за кредитним договором становив 683,91 грн., який був сплачений ОСОБА_2 14.01.2011 року.

В зв’язку з вказаними діями відповідачів та проведенням перерахунку заборгованості за кредитним договором позивач відмовився від позовних вимог в частині розірвання кредитного договору №VONVAK0400100 від 27.02.2006 року між ним і ПАТ «Приватбанк» та визнання недійсними договорів страхування наземного транспорту, укладених між ПАТ «Приватбанк» і ЗАТ СК «Інгосстрах» в 2008-2010 роках. Ухвалою Нововолинського міського суду від 16.02.2011 року було прийнято дану відмову позивача від частини позовних вимог та закрито провадження у справі щодо них.

Рішенням суду від 16.02.2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» в його користь моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. відмовлено та стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» 1376,40 грн. судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

На думку колегії суддів суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність стягнення судових витрат з ПАТ КБ «Приватбанк». Так, підставою звернення ОСОБА_2 до суду з відповідним позовом послугував наявний факт невідповідності фактичної суми заборгованості за кредитним договором, передбаченим даною угодою, розрахункам кредитних платежів. Вказана невідповідність виникла внаслідок дій працівників ПАТ КБ «Приватбанк» і була ними добровільно усунута шляхом проведення перерахунку коштів та розміру заборгованості, що і являлося причиною відмови позивача від своїх вимог та знаходиться в прямому причинному зв’язку з предметом та підставами позову.

При подачі позовної заяви ОСОБА_2 було сплачено 187,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат з ІТЗ судового процесу, а також під час розгляду справи понесені судові витрати в сумі 2520,08 грн. на правову допомогу.

Відповідно до вимог ст.ст. 88, 89 ЦПК України та постанови №590 КМ України від 27 квітня 2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» судом першої інстанції було вірно визначено розмір судових витрат, який не оспорюється сторонами, понесених позивачем, що частково підлягають стягненню з ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 1376,40 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та спростовуються наведеними вище міркуваннями. Відповідно, оскаржуване рішення постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни немає.

          Керуючись ст.ст. 88, 89, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Нововолинського міського суду від 16 лютого 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді