Справа № 22-ц-1809/11 Головуючий у І інстанції Бортницька В.В.
Категорія 26 Доповідач у 2 інстанції Таргоній
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Приходька К.П.,
суддів: Таргоній Д.О., Верланова С.М.,
за участю секретаря: Вішик О.Ю.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -
заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2009 року позивач ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_4, в якому посилався на те, що відповідно до умов укладеного 05.10.2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_4 кредитного договору, остання отримала кредит в сумі 1 073 670,54 грн. строком на 240 місяців з 05.10.2007 року по 05.10.2027 року, зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами.
В період дії кредитного договору відповідачка не дотримувалась його умов щодо щомісячного погашення заборгованості за кредитом та відсотками згідно графіку погашення, у зв’язку з чим виникла заборгованість по тілу кредиту та відсоткам. У позовних вимогах позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_4 заборгованість за кредитом, заборгованість за відсотками, пеню за прострочення сплати кредиту, пеню за прострочення сплати відсотків, всього в розмірі 980 563,39 грн.
В подальшому, позивач уточнив позовні вимоги, посилаючись на те, що 05.10.2007 року в забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору № 014/0983/74,61926 від 05.10.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 передали в іпотеку нерухоме майно:
- земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1749 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;
- житловий АДРЕСА_1
З огляду на вказане, позивач просив суд винести рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором станом на 19.04.2010 року, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, в сумі 958 654,88 грн., з яких 855 890,99 грн. –заборгованість за кредитом; 39 584,46 грн. –заборгованість по відсоткам; 8 259,54 грн. –пеня за прострочення сплати кредиту; 54 919,89 грн. –пеня за прострочення сплати відсотків; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яке являється предметом іпотеки, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2010 року позов задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 895 475,45 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просив рішення суду скасувати в частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки, в частині відмови у стягненні пені за прострочення сплати кредиту, в частині відмови у стягненні пені за прострочення сплати відсотків, а також в частині стягнення судових витрат, постановивши в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення сплати кредиту –8 259,54 грн., пеню за прострочення сплати відсотків –54 919,89 грн., а також судові витрати по справі. В обгрунтування апеляційної скарги посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04.03.2011р. прийнято часткову відмову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»від апеляційної скарги, а саме в частині звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3. В цій частині апеляційне провадження закрито.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення сплати кредиту та відсотків, суд першої інстанції посилається на ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також на об’єктивні причини, з яких платежі по кредиту не проводились та часткове погашення заборгованості.
Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що відповідно до умов укладеного 05 жовтня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль»та відповідачем ОСОБА_4 кредитного договору, остання отримала кредит в сумі 1 073 670,54 грн. строком на 240 місяців з 05.10.2007 року по 05.10.2027 року, зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами.
В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором 05.10.2007 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з однієї сторони та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з другої сторони уклали договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1749 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та житловий АДРЕСА_1
Встановлено, що згідно п. п. 5.1 даного договору позичальник зобов’язався здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу кредитора щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно з п. 1.3 цього договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 05 жовтня 2027 року, щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів.
Згідно п. 10.1 кредитного договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Встановлено, що у зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором, ОСОБА_4 станом на 19.04.2010 року, з урахуванням попередньо здійснених нею проплат, має заборгованість в сумі 958 654,88 грн., з яких 855 890,99 грн. –заборгованість за кредитом; 39 584,46 грн. –заборгованість по відсоткам; 8 259,54 грн. –пеня за прострочення сплати кредиту; 54 919,89 грн. –пеня за прострочення сплати відсотків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки відповідач всупереч вимогам ст. ст. 526-527, 530, 1048-1050, 1054 ЦК України та умовам кредитного договору не виконує взяті на себе зобов’язання по кредитному договору, то відповідно до статті 625 ЦК України та умов договору він зобов’язаний сплатити суму кредиту, а позивач вправі вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за зазначеним кредитним договором.
Стаття 549 ЦК України передбачає поняття неустойки. Згідно ч. 1 цієї статті неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Згідно ч. 2 даної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог позивача в частині стягнення пені, не зазначив в мотивувальній частині рішення підстав для такої відмови та не звернув уваги на те, що розмір пені не перевищує розмір збитків, не зазначив в своєму рішенні наявність інших обставин, які мають істотне значення, відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Крім того, з мотивувальної частини рішення не зрозуміло, чому суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача 895 475 грн. 45 коп., розрахунку цієї суми не наведено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд безпідставно відмовив у стягненні пені за прострочення сплати кредиту та за прострочення сплати відсотків, а тому стягненню на користь позивача підлягає вся сума заборгованості в розмірі 958 654,88 грн., з яких 855 890,99 грн. –заборгованість за кредитом; 39 584,46 грн. –заборгованість по відсоткам; 8 259,54 грн. –пеня за прострочення сплати кредиту; 54 919,89 грн. –пеня за прострочення сплати відсотків.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові втрати, тому, з відповідачів належить стягнути солідарно на користь позивача судові витрати в сумі 1700 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»–задовольнити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2010 року –скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги, стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»заборгованість за кредитним договором в сумі 958 654,88 грн. (дев’ятсот п’ятдесят вісім тисяч шістсот п’ятдесят чотири гривні вісімдесят вісім копійок).
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»солідарно судові витрати в розмірі 1730 грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: