Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1718/11                                                                        Головуючий у 1-й інстанції:                                                                                                     

                                                                                                                                      Нікітенко Н.П.

                                                        Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.

                                 РІШЕННЯ

                       І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

04 травня 2011 року                                                                                м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:                        Боєвої В.В.,

суддів                                    Коваленко А.І.,

                                             Денисенко Т.С.,

при секретарі:                    Карацюпі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про розірвання кредитного договору та розстрочку його виконання,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2009 року ПАТ «УкрСиббанк»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 30.07.2008 р. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 1137782000, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 150000,00 доларів США у порядку і на умовах, зазначених у кредитному договорі з терміном повернення до 29.07.2015 р.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2.2, 3.4 кредитного договору Позичальник зобов'язався належним чином прийняти, використовувати і повернути Банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит (встановлені проценти та комісії) у терміни, встановлені Графіком платежів.

Однак, відповідач ОСОБА_3 неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит та відсотки за користування кредитом.

Станом на 03.11.2009 р. у відповідача виникла заборгованість за невиконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 1 231 350 грн. 31 коп., з них: заборгованість за простроченим кредитом - 142825,72 доларів США, що в еквіваленті складає 1142177 грн. 28 коп.; заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом - 10386,56 доларів США, що в еквіваленті складає 83061 грн. 32 коп.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 764,25 доларів США, що в еквіваленті складає 6111 грн. 72 коп.

Посилаючись на вищевикладене, просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 1231350 грн. 31 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із зазначеним позовом ОСОБА_3 подав зустрічний позов, в якому зазначав, що 30.07.2008 між ним та ПАТ «УкрСиббанк»був укладений договір про надання споживчого кредиту № 1137782000, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит в іноземній валюті в розмірі 150000,00 доларів США у порядку і на умовах, зазначених у Кредитному договорі.

Також зазначав, що  при укладені Договору він виходив із того, що грошова одиниця України - гривня буде стабільною, і відповідно  - доходи та вартість валюти також, і ця стабільність дозволить здійснювати оплату за Договором протягом всього строку кредиту. Проте, внаслідок настання економічної кризи в країні сталося стрімке зростання курсу долару, суттєве зменшення доходу. На дату укладення Договору його дохід був достатній для погашення кредиту. Станом на дату розгляду справи він знаходиться в досить скрутному фінансовому становищі: на його утриманні сім’я; розмір заробітної плати суттєво знизився.

Також зазначав, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням здійснити реструктуризацію заборгованості та внести відповідні зміни до Договору з урахуванням викладених вище обставин. Проте дані пропозиції  не були прийняті відповідачем.

Тому враховуючи, що сторони не досягли згоди щодо приведення Договору у відповідність з обставинами, що істотно змінились, просив розірвати вищезазначений кредитний договір, розстрочити виконання рішення суду, шляхом стягнення платежів рівними частками по 4000 грн. щомісячно, починаючи з місяця в якому рішення суду набирає законної сили до повного погашення суми заборгованості.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2011 року позов ПАТ " УкрСиббанк " до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором  задоволено.

Стягнуто з  ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк»1231350 грн 31 коп. та судові витрати - 1700, 00 грн. судовий збір та 120 грн. –витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 1233170 грн 31 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк»про розірвання кредитного договору та розстрочку його виконання - задоволено .

Розірвано Кредитний договір № 11377832000 від 30.07.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк».

Розстрочене виконання рішення шляхом стягнення платежів рівними час по 5500 гривень щомісячно, починаючи з місяця, в якому рішення суду набирає законної сили до повного погашення суми заборгованості.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_4, заперечення представника відповідача ОСОБА_5 дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню   з таких підстав.

            Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.             

           Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та розстрочку його виконання, суд першої інстанції виходив із того,  що стрімке падіння курсу гривні по відношенню до валюти кредиту призвело до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило позичальника того, на що він розраховував при отриманні кредиту, що є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору кредиту в іноземній валюті. Істотна зміна обставин є підставою для розірвання договору кредиту  відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, а матеріальний та сімейний стан відповідача за первісним позовом –підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розірвання (зміна) договору у зв’язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов’язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.  

Судом першої інстанції встановлено, що 30 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 1137782000 ( далі-Договір), предметом якого є кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 150000,00 доларів США зі сплатою 14 % відсотків річних за користування кредитом у терміни, встановлені Графіком платежів, зі строком повернення до 29.07.2015 р.(а.с. 5-9).

Проте, відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконував свої зобов'язання за Договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит та відсотки за користування кредитом, тому станом на  03.11.2009 р. у відповідача виникла заборгованість за невиконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 1 231 350 грн. 31 коп., з них: заборгованість за простроченим кредитом - 142825,72 доларів США, що в еквіваленті складає 1142177 грн. 28 коп.; заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом - 10386,56 доларів США, що в еквіваленті складає 83061 грн. 32 коп.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 764,25 доларів США, що в еквіваленті складає 6111 грн. 72 коп. (а.с.11).

Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_3 посилався на те, що у 2008 році відбулась істотна зміна обставин, якою він керувався, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенню до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу.

Однак, частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в  разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:   

1.          в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;   

2.          зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;   

3.          виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;   

4.          із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.   

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.   

До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України, на позивача покладається, відповідно до статті 60 ЦПК України, обов’язок довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.   

ОСОБА_3  не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв’язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.  

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний Банк України", офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національний Банк Банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національний Банк Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.   

Відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національний Банк Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.   

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь –яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.   

ОСОБА_3 не доведено, що сторони, при укладенні кредитного договору, були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.   

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.   

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.         

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (стаття 625 ЦК України).   

Отже, позивач зобов’язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та законодавства.   

Оскільки ОСОБА_3 не доведено умови для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України у судовому порядку, то підстави для задоволення його позовних вимог про розірвання кредитного договору відсутні. За таких обставин вважати обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення вимог немає підстав.

Враховуючи викладене, на підставі статей 625, 629, 617, 1046, 1054, 652 ЦК України, статті 36 Закону України "Про Національний Банк України", статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", рішення суду   в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Як вбачається з п.37 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»№2 від 12.06.2009 року, відповідно до статті 217 ЦПК України, визначення порядку виконання рішення суду, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання, за наявності для цього підстав, зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні.

Заяви сторін або державного виконавця про вчинення судом таких же дій при виконанні рішення суду, за наявності для цього підстав, розглядаються в порядку, встановленому статтею 373 ЦПК України, за результатами вирішення яких постановляється ухвала.

У разі задоволення заяви, в ухвалі суду, крім відомостей, передбачених статтею 210 ЦПК України, зазначається строк дії відстрочки (розстрочки), а при наданні розстрочки, крім того, розмір періодичних платежів, які підлягають стягненню для погашення присудженої суми. Межі дії відстрочки (розстрочки) можуть бути визначені не лише датою, але й настанням якоїсь події (зміна матеріального становища відповідача, видужання тощо).

Підставами надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, в сенсі вимог ст.ст. 217, 373 ЦПК України, є обставини, які утруднюють його виконання (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, ОСОБА_3 не зазначив підстав для розстрочки виконання рішення суду, не навів належних доказів щодо обставин, які утруднюють його виконання, а суд першої інстанції взагалі не обґрунтував висновки щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

До того ж, суд першої інстанції, задовольнивши вимоги зустрічної позовної заяви в повному обсязі та надавши розстрочку виконання рішення шляхом стягнення платежів рівними частками по 5500 гривень щомісячно, починаючи з місяця, в якому рішення суду набирає законної сили до повного погашення суми заборгованості, не звернув уваги на те, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просив надати  розстрочку виконання рішення шляхом стягнення платежів рівними частками по 4000 гривень щомісячно.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині також не можна визнати обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням і в цій частині нового рішення про відмову в наданні розстрочки виконання рішення.

Керуючись ст.ст.  307, 309, 314, 316, 317    ЦПК України, колегія суддів -  

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2011 року по цій справі  в частині задоволення зустрічного позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

«У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про розірвання кредитного договору та розстрочку його виконання відмовити.»

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: