У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

      25 вересня 2006 року                                                  м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши  в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2004 року позивач ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом до ОСОБА_2, посилаючись не те, що 1 червня 2002 року він позичив відповідачу ОСОБА_2 24 000 грн., які останній зобов'язувався повернути до 1 серпня 2002 року. Угоду сторони оформили шляхом складання розписки, яку ОСОБА_2 написав власноруч. Умови угоди відповідач не виконав.

Рішенням Канівського районного суду Черкаської області від             5 лютого 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2004 року, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 24 000 грн., судові витрати по оплаті державного мита в сумі 240 грн., витрати по оплаті юридичних послуг представника в сумі 1200 грн., а всього 25 440 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Канівського районного суду від 05 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2004 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

           Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для їх скасування не встановлено.

Керуючись ст. ст. 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Канівського районного суду від 5 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2004 року залишити без змін.

 Ухвала оскарженню не підлягає.