Справа № 2-248/11                                                                      

Р І Ш Е Н Н Я

                                                         І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

  22 квітня 2011 року                                                                                         місто Кіровське          

Кіровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого –судді                                   Карабан І.І.

при секретарі                                             Єфременко О.М.

за участю представника позивача           ОСОБА_1

                 представника відповідача      Марченко В.М.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровське цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства  «Шахта «Комсомолець Донбасу»про стягнення грошової компенсації за моральну шкоду, -

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2011 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною  заявою до  ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу»(далі Шахта) про  стягнення  грошової компенсації за моральну шкоду в розмірі 20000 гривень, мотивуючи свій позов тим, що  в період з 12 26 листопада 1984 року по 21 лютого 2008 року перебував в трудових відносинах з відповідачем, працював  електрослюсарем підземним, гірноробочим очисного вибою, машиністом гірничовиймальних машин. Висновком   МСЕК  серії ДОП-04 № 012508 від 24 квітня 2008 року йому  встановлена стійка втрата професійної працездатності  у розмірі  40 %   в зв'язку  з  професійною  хворобою -   хронічним захворюванням легенів другого ступеню пилової етіології, емфізема легенів, легенева недостатність першого - другого ступеню, встановлена 3 група інвалідності.  В зв’язку з професійним захворюванням вимушений періодично проходити курси лікування.    В зв'язку з професійним  захворюванням відчуває фізичні і моральні страждання, оскільки змінився його звичайний склад життя, можливості  обмежені, для організації свого життя потрібні додаткові  зусилля, не може продовжувати професійну діяльність,  в наслідок чого не може забезпечени достойний рівень життя.

11 березня 2011 року Кіровським міським судом Донецької області справу розглянуто в заочному порядку. Ухвалою Кіровського міського суду Донецької області від 12 квітня 2011 року заочне рішення Кіровського міського суду  скасовано.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд  справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначив також, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник  позивача  адвокат ОСОБА_1, який діє на підставі  договору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив, що стан позивача в наслідок професійного захворювання  погіршується, при повторному огляді МСЕК  було встановлено 55 % втрати професійної працездатності  в наслідок професійного захворювання.   Такий стан здоров'я пригнічує позивача, він постійно відчуває фізичний біль.    

Представник відповідача Марченко В.М., яка діє на підставі довіреності, позов не визнала   та пояснила, що позивач при прийомі на роботу  був повідомлений про тяжкі умови праці.   Позивачем не надано доказів того, що йому завдано моральну шкоду. Крім того,     позивач застрахований, і йому в повному обсязі виплачуються виплати по втраті здоров’я.  Норма права, яка передбачає обов’язок Шахти відшкодовувати моральну шкоду, відсутня. Позивачем пропущено строк звернення до суду.

Заслухавши  пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази, суд вважає,  що позов позивача обґрунтований, але підлягає частковому задоволенню з   наступних підстав.

Судом встановлено, що з 26 листопада 1984 року по  21 лютого 2008 року позивач перебував у трудових відносинах з позивачем, працював   електрослюсарем підземним, гірноробочим очисного вибою, машиністом гірничовиймальних машин з повним робочим днем під землею.    

26 березня 2008  року  актом розслідування хронічного професійного захворювання встановлено у позивача професійне захворювання   - хронічним  обструктивним захворюванням легенів другого ступеню пилової етіології, емфізема легенів, легенева недостатність першого - другого ступеню, яке виникло внаслідок  недосконалості технологічних процесів видобутку вугілля,  тривалої роботи в умовах дії  шкідливих факторів виробництва, причинами професійного захворювання є запиленість повітря на робочому місці МГВМ дільниці по видобутку вугілля підземного 84,3 мг/м3 при ПДК 10 мг/м 3 протягом  65,3% зміни, пил вуглепородний зі змістом  SiO2 3,9%, дія фиброгенна, категорія праці 3 кл. 3 ст. за пилом.  

Донецькою обласною МСЕК № 3 24 лютого 2008  року позивачу вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40 %  у зв’язку з професійним   захворюванням   –хронічним обструктивним захворюванням безстроково, встановлена 3 група інвалідності.

При повторному огляді  Донецькою обласною МСЕК № 3  22 квітня 2010 року позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 55 % у зв’язку з професійним  захворюванням –хронічним обструктивним захворюванням легенів в строк до 01 травня 2012 року,  встановлена 2 група інвалідності в зв’язку з професійним захворюванням.

Після встановлення  професійного захворювання з 05 по 25 березня 2010 року знаходився  на лікування в  Клініці  професійних захворювань Інституту  медицини праці Донецькій обласній лікарні професійних захворювань.

Відповідно до  ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст.158 КЗпП України  власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вживати  заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели  до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України  від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз’яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав  працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання  робіт к небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело  до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової)   шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

          Факт заподіяння моральної шкоди позивачу, який полягає в моральних стражданнях у зв’язку з фізичними стражданнями, яких позивач  зазнає в зв'язку з  пошкодженням здоров’я, в порушенні нормальних життєвих зв’язків внаслідок неможливості продовження активного суспільного життя, зміні умов    та звичайного ритму його життя, не можливості займатися звичними для нього заняттями, порушенні відносин з оточуючими людьми, доказано     дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, актом розслідування професійного захворювання, довідками МСЕК, витягами з історії хвороби. Ушкодження  здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає більшої моральної шкоди. Тому втрата позивачем працездатності,  що встановлено  висновком МСЕК, вже саме по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров’я потерпілого погіршено.

Задовольняючи позов частково, суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача в частині   відсутності норми права, яка регулює спірні правовідносини та обов'язок  відшкодовувати моральну шкоду Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в порядку ст.9 Закону України «Про охорону праці», оскільки   Фонд соціального страхування  від нещасних випадків  на виробництві та професійних  захворювань  України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку  із зміною спеціального  закону, не відповідає за завдану моральну шкоду, і тому  у разі  отримання працівником  професійного захворювання в цей період він набуває права на відшкодування моральної  шкоди на загальних підставах, встановлених законом.   

З цих же підстав, не може бути прийнято  судом до уваги пояснення представника відповідача про те, що  шахтою  сплачено всі необхідні внески до Фонду, яким із вказаних коштів  виконані всі зобов'язання по виплаті   одноразової допомоги потерпілому та щомісячних страхових  виплат, і тому  вимоги позивача по виплаті Шахтою  моральною шкоди безпідставні.

 Згідно до ст. 233 КзпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового  спору безпосередньо  до суду  в тримісячний строк з дня, коли він дізнався  або повинен був дізнатися про порушення свого права .

Оскільки позивачу моральна шкода встановлена в наслідок пошкодження здоров’я, стан його погіршується, він продовжує хворіти і в теперішній час, то суд вважає, що позивачем строк звернення до суду не пропущено.

При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд  враховує характер та об’єм фізичних та душевних страждань, які зазнав  та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя і вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди на суму      12000 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України підлягає стягненню  з відповідача у  дохід держави судовий збір у розмірі  8 гривень 50 копійок.

Оскільки позивачем при подачі позову було сплачено витрати на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 гривень, то на підставі  ч.3 ст.81 ЦПК України з відповідача  необхідно  стягнути  на користь позивача зазначені витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.153, 158, 237-1, 233 КЗпП України, ст. ст. 15, 88, 213, 215 ЦПК України,  суд, -                                                                      

ВИРІШИВ:

          Позов  ОСОБА_3 задовольнити частково.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»  на користь ОСОБА_3  в відшкодування моральної шкоди 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити.

Стягнути з   Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»судовий збір у розмірі 8 (вісім)  гривень 50 копійок  в дохід держави.

Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»на користь ОСОБА_3 в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  15  (п’ятнадцять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Апеляційна скарга на рішення суду подається  до  Апеляційного суду  Донецької області   через Кіровський міський суд  Донецької області протягом десяти  днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.                                    

            Суддя:                                                                      І.І. Карабан