Справа №  2-1113/11

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

1 квітня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого: судді Князькова В.В.

при секретарі: Щукіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про зменшення розміру неустойки, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на наступні обставини: 23.11.2007 року між Відповідачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 014/11-180/278. Згідно умов кредитного договору Відповідач надав ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 24 % річних. Повернути кредитні кошти ОСОБА_3 повинен був в строк до 23.11.2010 року.

Зазначає, що внаслідок економічної кризи в Україні фінансовий стан ОСОБА_3 суттєво погіршився. На теперішній час ОСОБА_3 не може своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання за Договором кредиту. Внаслідок цього виникла прострочена заборгованість за кредитом. Про даний факт він, позивач, дізнався 08.12.2010 року, у зв'язку з тим, що виступає поручителем згідно договору поруки № 014/11-180/278-01 від 23.11.2007 року. Згідно рішення суду від 15 квітня 2009 року було вирішено стягнути з ОСОБА_1 15 401,22 грн. Можливості оскаржити зазначене рішення у нього не було. Але він має намір виплатити як добросовісний поручитель грошові кошти у розмірі визначеному рішенням суду, а саме 15 401,22 грн.

Згідно ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

22.11.2010 року позивач звернувся до Відповідача з проханням надати довідку про розмір боргу, та інформацію про існуючу відсоткову ставку.  Згідно довідки ПАТ „Райфайзен Банк Аваль" заборгованість ОСОБА_3 складає 45493,45 грн., що в три рази перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Зазначив, що за даним фактом, на адресу ПАТ „Райфайзен Банк Аваль" ОСОБА_1 було направлено заяву про зменшення неустойки, але відповідь на вказаний лист не була отримана і на даний момент.

У зв'язку з цим Позивач вимушений звернутися до суду з проханням про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) що на підставі ст. 551 Цивільного кодексу є правом суду, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Перелік таких істотних обставин законодавством не визначений, а тому суд на власний розсуд може врахувати: майновий та сімейний стан позичальника, втрату придбаного за рахунок кредитних коштів майна, тяжку хворобу тощо.

За вищезазначеною адресою ОСОБА_1 проживає разом із своєю жінкою та донькою дев'ятнадцяти років, яка є студенткою. Щомісячно ОСОБА_1 сплачує грошові кошти спрямовані на наступні обов'язкові витрати.

Комунальні платежі складають 500 грн.

Втрати на їжу складають 2000 грн. на трьох.

Оплата за навчання доньки 816 грн., 9792 на рік.

На ліки, приблизно, 100 грн.

Також сплачує кредит на автомобіль, який є засобом пересування для всієї родини та одним з основних засобів отримання прибутку.

Згідно п. 10 за порушення строків повернення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

На листопад 2010 року ОСОБА_1 відповідно до Довідки банку № 10-1-80/109-672 від 26.11.2010 р. має наступну заборгованість:

•          18 208,22 грн. заборгованість за кредитом;

•          27285,23 грн. штрафні відсотки за кредитом;

Вважає, що розмір пені у сумі 27285,23 грн. є для ОСОБА_1 непомірно великим, оскільки в три рази перевищує розмір отриманого кредиту.

Також зазначив, що обставин що потягли за собою порушення ОСОБА_1 зобов'язань за договором Відповідачем не доведено. Відповідно до ч.І ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи, що Відповідач не надав до суду доказів, що підтверджують розмір збитків завданих банку неналежним виконанням зобов'язань ОСОБА_1, доказів наявності обставин, які мають істотне значення, що підтверджують навмисний характер невиконання ОСОБА_1 зобов'язань перед банком, вважає, що вимоги Відповідача про стягнення неустойки в частині, що перевищує можливі збитки у зв'язку із порушенням зобов'язання, слід розглядати як зловживання правом, та порушення положень ст. 13 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 3.2. договору поруки № 014/11-180/278-01 від 23.11.2007 року днем виникнення зобов'язання Поручителя погасити заборгованість Боржника, вважається день надходження від Кредитора письмової вимоги про виконання зобов'язань боржника за кредитним договором. Враховуючи той факт, що про рішення по справі 2-728/09 про стягнення заборгованості стало відомо тільки після 02.12.2010 року, а жодних інших документів, що підтверджують заборгованість ОСОБА_3, ОСОБА_1 отримано не було, вважає розумним виплатити ПАТ „Райфайзен Банк Аваль" наступні грошові кошти: у сумі зазначеній в рішенні суду 2-728/09 від 15.04.2009 року, а саме 15 401,22 грн, та неустойка (пеня та штраф) станом на дату винесення судом рішення по вказаній справі 1 000,00 грн.

Просив зменшити розмір неустойки (пені та штрафів) за кредитним договором №014/11-180/278 від 23.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та визначити його у розмірі 1000 грн., а також стягнути судові витрати з відповідача.

В судове засідання позивач не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_5 не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_6 у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

23.11.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником прав та обов’язків якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 014/11-180/278, за яким  ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»надав ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 24 % річних. Повернути кредитні кошти ОСОБА_3 повинен був в строк до 23.11.2010 року (а.с.7-12).

В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником прав та обов’язків якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №014/11-180/278-01 від 23.11.2007 року (а.с.16-17).

Відповідно до рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 15 квітня 2009 року у справі №2-728/09 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, даний позов задоволено. За даним рішенням було вирішено стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ВАТ „Райфайзен Банк Аваль" заборгованість у розмірі 15 401,22 грн. (а.с.18).

Згідно довідки ПАТ „Райфайзен Банк Аваль" заборгованість ОСОБА_3 складає 45493,45 грн. (а.с.14), і ОСОБА_1 вважає, що накладення на ОСОБА_3 обов’язку по сплаті даної, як він вважає, завищеної суми, зачіпає його, ОСОБА_1, інтереси.

Однак суд не може погодитись із зазначеним твердженням.

Кредитний договір №014/11-180/278 від 23.11.2007 року було укладено між банком та ОСОБА_3 Зазначений договір є двостороннім, вимоги по сплаті нарахованої банком ОСОБА_3 неустойки ОСОБА_1 не пред’являлись, ОСОБА_3 не уповноважував ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії по даному договору, а тому суд вважає, що права ОСОБА_1 не порушені і він не має права на звернення до суду з даного питання.

Окрім зазначеного, суд зауважує на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Однак дане положення може бути застосоване лише до процентів, які нараховуються як пеня, оскільки вони є засобами цивільно-правової відповідальності, а проценти, які підлягають сплаті у даному випадку (нараховані відповідно до ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України) не підлягають зменшенню через не співмірність з розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Щодо обставин, які мають істотне значення у розумінні ст. 551 ЦК України можна вважати ступінь виконання зобов’язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та відсотків, тяжкий майновий стан боржника. Однак позивачем не доведено, що він перебуває у скрутному матеріальному становищі, а перелік витрат позивача, не є для суду підставою вважати, що він знаходиться у тяжкому матеріальному становищі і не має змоги погасити заборгованість. Крім того, дані обставини не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взагалі не мав права звертатися до суду з даним питанням, скільки він не є стороною кредитного договору №014/11-180/278 від 23.11.2007 року, а тому позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

На підставі ст.ст. 551, 1054, 1056-1 ЦК України та, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про зменшення розміру неустойки –залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

м. Донецька                                                                                                                   Князьков В.В.