_______________________КИЇВСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  М.ДОНЕЦЬКА______________________

  РІШЕННЯ                                

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                                                        Справа № 2-910\11                                                                                                                                                        

02 березня  2011 року                                м.Донецьк

Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого                                                                       -          судді Епель О.В.,

при секретарі                                                                       -          Батуркіній С.І.,

за участю  позивача                                 -     ОСОБА_1,

представника відповідача                                                  -     ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1  до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок професійного захворювання,

     ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, мотивуючи свої вимоги тим, що з він є інвалідом праці внаслідок тривалої праці у вугільній промисловості. Останнім часом він перебував у трудових правовідносинах з Державним відкритим акціонерним товариством шахта «Октябрьський рудник»з шкідливими та небезпечними умовами праці  на посаді  гірноробітника 5-го разряду  з повним робочим днем під землею у шахті.  В результаті такої  праці з шкідливими умовами   він захворів на хронічний обструктивний бронхіт пилової етиолгії в стадії загострення, емфізема легенів першої стадії, легенева недостатність першої та другої стадії. 10 липня 2001 року він вперше  пройшов огляд в обласній Медіко - соціальній експертній комісії м.Донецька, рішенням якої  був визнаний  інвалідом по причині професійного захворювання з 50% втрати професійної працездатності безстроково.  Після цього він ще неодноразово проходив огляд У в обласній Медіко - соціальній експертній комісії м.Донецька, рішенням якої остаточно йому було встановлено 2 групу інвалідності по причині професійного захворювання з 70% втрати професійної працездатності безстроково. У зв»язку з отриманим  професійним захворюванням він зазнав фізичних страждань та емоційних переживань. Внаслідок такого захворювання змінився його життєвий уклад, за вирішенням свої побутових проблем він змушений звертатися за сторонньою допомогою. Через хворобу він не взмозі допомагати близьким по господарству, піднімати вагомості тощо. В наслідок свого безпорадного стану він відчуває депресію,нервує, швидко втомлюється. Також,  він змушений проходити тривале стаціонарне лікування, в ході такого лікування зазнає незручностей у лікарні, що також тягне додаткові моральні страждання. Таким чином, внаслідок професійного захворювання він зазнав моральної  шкоди, розмір  якої  оцінив у розмірі 60 000 грн. і цю сумі він просив стягнути з відповідача на його користь.

В судовому  засіданні   позивач заявлені ним  позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав суду пояснення, які повністю аналогічні  викладеним ним в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача, яка діяла на підставі перевірених судом повноважень (довіреності) –ОСОБА_2,  в судовому засіданні заперечувала проти заявлених вимог позивача, в обґрунтування чого пояснила, що  позивачу згідно з первинною довідкою МСЕК від 10.07.01 р.  була встановлена стійка втрата працездатності 50% безстроково внаслідок професійного захворювання. Переоглядом МСЕК від 01.04.2009 р. позивачу процент втрати працездатності був збільшений до 70 % безстроково. Позивач перебуває на обліку у відповідача. У зв»язку з цим  на  підставі заяви позивача та Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випаду на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було виплачено одноразову допомогу,  призначені щомісячні страхові виплати. Крім того, позивач забезпечується санаторно-курортним лікуванням, регулярно отримує медичну та соціальну допомогу. Отже, фонд свої обов»язки виконує.  Таким чином, позивач є соціально захищеною людиною,  насамперед, з боку відповідача.  Тому вважала, що  діями відповідача   моральну шкоду  позивачеві заподіяно не було.  Крім того, з 20.03.07 р.  у зв»язку з внесенням змін до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випаду на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не має правових підстав для відшкодування потерпілому моральної шкоди за рахунок Фонду, оскільки  винним у професійному захворюванні позивача є підприємство, тому воно й повинно відповідати за таку шкоду. Крім того, позивач був повідомлений про шкідливі умови праці та про наслідки їх впливу на здоров’я, але на власний розсуд продовжував працювати у вугільної промисловості. Факт заподіяння позивачу моральної шкоди не підтверджується висновком МСЕК, а позивач не обґрунтовує  якими саме діями чи бездіяльністю відповідача йому заподіяно моральну шкоду. Також, з 20.03.2007 р.  Законом України  від 23.02.2007 р. № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»  був виключений підпункт «е»1 частини ст.21 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який передбачав виплату Фондом потерпілому грошової суми за моральну шкоду. Отже,  позивач не має права на відшкодування моральної шкоди відповідачем.  Просила суд  відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.   

Вислухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так,правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані спеціальним Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р. (з наступними змінами) та Законом України "Про охорону праці".

Під час розгляду цієї справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, в тому числі відповідачу, під час розгляду справи були роз’яснені  права та обов’язки, в тому числі положення щодо змагальності процесу та обов»язок надання доказів на підтвердження своїх доводів, надано всі можливості для з’явлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи та журналом судового засідання.

Згідно частини 1 ст.9 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992р. (з наступними змінами) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".          

Згідно з п/п "є" п.1 частини 1 ст.21 та частини 3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Положення ст.ст.21,28,34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі-Закон), що діяли до прийняття Закону України  «Про державний бюджет на 2006 рік»,  який набрав чинності з 01.01.06 р.,   а також Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.07 р. який набрав чинності з 20.03.07 р. передбачали обов’язок Фонду провести потерпілому виплату за моральну шкоду за наявності  факту заподіяння йому такої шкоди.

За змістом положень ст.ст.21,28,30,34,35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі стійкої втрати працездатності,  у тому числі виплати за моральну шкоду  виникає у особи в разі встановлення їй такої стійкої втрати працездатності висновком МСЕК.

Відповідно до постанови  Пленуму Верховного Суду України  від 31 березня 1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди"  під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я (п.З).

Крім того, рішенням Конституційного суду України від 27.01.04 р.  визначено, що ФССНВВ зобов»язаний відшкодувати моральну шкоду, заподіяну на виробництві всім потерпілим, в тому числі у випадку встановлення тимчасової стійкої  часткової  працездатності або повної втрати професійної працездатності.

Судом встановлено, що позивач тривалий час працював у вугільній промисловості, останнє місце : Державне відкрите акціонерне товариство «шахта Октябрьський рудник »на шкідливих та небезпечних умовах праці  на посадах  гірноробітника 5 разряду  з повним робочим днем під землею у шахті зі шкідливими умовами,   про що свідчить копія трудової книжки \а.с. 1-10\.  В результаті  такої  праці  він захворів на хронічний обструктивний бронхіт пилової етиолгії в стадії загострення, емфізема легенів першої стадії, легенева недостатність першої та другої стадії \а.с.3,4\. 10 липня 2001 року ОСОБА_1 вперше  пройшов огляд в обласній МСЕК м.Донецька, рішенням якої  був визнаний  інвалідом по причині професійного захворювання з 50% втрати професійної працездатності безстроково \а.с.3\.  Переоглядом МСЕК від 01.04.2009 р. ОСОБА_1 процент втрати працездатності був збільшений до 70 % безстроково , діагноз: захворювання професійне, хронічне обструктивне захворювання легені  пилової етіології, третя стадія, тяжка течія, фаза загострення. Емфізема легенів. Легенева недостатність другого ступеню. Хронічне легеневе серце.

Позивач перебуває на обліку у відповідача - Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київському районі м. Донецька. У зв»язку з цим  на  підставі заяви позивача та Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випаду на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»відповідачем було виплачено одноразову допомогу, а також позивачеві були призначені та здійснюються щомісячні страхові виплати. Внаслідок професійного захворювання позивач потребує постійного лікування, що підтверджується висновком ЛЕК \а.с.11/, він знаходився як на стаціонарному, так і на амбулаторному лікуванні, що підтверджується витягами з історії хвороби з лікарських установ \а.с.12-14\.

 Ці обставини були визнані сторонами, а  тому, в порядку ст.61 ЦПК України,  доказуванню не підлягають і приймаються судом до уваги.

Також,  поясненнями сторін встановлено, що відповідач у відповідності до діючого законодавства відшкодовує позивачеві матеріальну  шкоду,  завдану ушкодженням здоров»я,  але відшкодувати моральну шкоду відмовляється,  посилаючись на недоведеність факту заподіяння моральної шкоди, необґрунтованість  розміру такої шкоди та відсутність правових підстав для відшкодування  моральної шкоди і стягнення  таких сум з Фонду.

Разом з тим, судом встановлено, що внаслідок ушкодження здоров»я, викликаного стійким захворюванням, позивач зазнав  моральних страждань пов»язаних з  тривалим  лікуванням, фізичним болем, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього  додаткових зусиль для організації свого життя. Позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, і тому виходячи з положень ст.21 та ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", суд дістається  висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди через професійне захворювання.

Викладене вище є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності до ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог,  суд не може прийняти до уваги  доводи представника відповідача, надані ним в заперечення проти позову,  оскільки вони не ґрунтуються на законі виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України на вимоги про відшкодування  шкоди здоров»ю , та про відшкодування моральної шкоди, пов»язаної з ушкодженням здоров»я  строки позовної давності не поширюються.  

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.

  Суд не може погодитись з посиланням представника відповідача на Закон України № 717 від 23.02.2007 року "Про внесення змін до Закону України про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким було виключено дію положень статей основного Закону, що регламентували порядок відшкодування потерпілим на виробництві сум моральної шкоди, оскільки  він набрав чинності з 20 березня 2007 р., а право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло ще у 2001 році, тобто значно раніше.

    Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, а тому зазначені норми не можуть бути підставою для відмови у праві на відшкодування моральної шкоди до їх прийняття.

    Крім того, доводи відповідача про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК -  безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов’язковість висновків МСЕК в даному випадку. Вже сам факт ушкодження здоров’я  і втрата  ним працездатності свідчить про заподіяння моральної шкоди позивачу.

   Також, посилання  представника відповідача на виконання своїх обов»язків по відшкодуванню матеріальної шкоди як на підставу  до відмови у даному позові  також є необґрунтованими, оскільки жодним  законодавчим актом, яким врегульовані виниклі правовідносини не передбачено  звільнення від обов»язку відшкодування моральної шкоди в разі  відшкодування матеріальної шкоди постраждалому.

            Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.ч.1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

        Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

       В даному випадку відповідач не  надав доказів в обґрунтування своїх заперечень   проти позову і  не переконав суд у своїй правоті.

  Разом з тим, визначаючи розмір позовних вимог ( розмір відшкодування моральної шкоди), що підлягають задоволенню,  суд,   приймаючи до уваги те, що положеннями ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" сума страхової виплати за моральну шкоду не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати  незалежно від будь-яких інших страхових виплат, а також  враховуючи глибину моральних страждань позивача з приводу ушкодження його здоров»я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суттєвість змін укладу його життя, який ніколи не відновиться до нормального стану,  виходячи з принципу розумності та справедливості вважає за можливе вимоги позивача задовольнити частково і  стягнути з відповідача на користь позивача  21.000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.  У задоволенні решти позовних вимог необхідно  відмовити, оскільки такі  вимоги позивача про стягнення з відповідача 60 000 грн. у відшкодування моральної шкоди не   відповідають  глибині моральних та фізичних страждань позивача.

На підставі вищевикладеного,  ст.ст. 15,21,28,30,34,35 Закону України" Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України «Про внесення змін до Закону України" Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону «Про охорону праці», Рішення Конституційного суду України від 27.01.04 р. по справі № 1-9\2004, п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, керуючись  ст.ст. 3, 6, 11, 60, 123, 126, 209,  213- 215  ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,  завданої внаслідок професійного захворювання –задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 21 000 ( дванадцять  одну тисячу ) грн. 00 коп. у якості відшкодування позивачеві моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог   - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м.Донецька шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя                                            О.В. Епель